Фото від ШІПаста з помідорами та перцем у духовці
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 од. Болгарський перець
- 1 коробка Вишня або 500 г свіжих помідорів
- 1 од. Цибуля подрібнена
- 1 зубчик Часник подрібнений
- 30 г Пекоріно романо тертий
- Базилік за смаком
- Сіль за смаком
- Оливкова олія за смаком
- Каперси за смаком
- щіпка Орегано
- Макарони на свій смак (спагеті, пенне, фузилі або ньокі)
Кроки
Наріжте болгарський перець тонкими смужками і покладіть у форму для запікання
Додайте помідори черрі, сіль, часник, цибулю, каперси, орегано, олію та пекоріно
Ретельно перемішайте інгредієнти
Накрийте пергаментним папером і поставте в духовку
38 хвВідваріть пасту на свій смак
Заправте готовим соусом
Тут вся хитрість у тому, що соус готує духовка, а не ви. 
Перець, помідори, 
цибуля й 
часник лягають в одну форму, і далі піч робить те, що на плиті довелося б робити руками з ложкою біля плити хвилин сорок: випаровує зайву воду з помідорів і одночасно карамелізує цукри в овочах. Результат — густий, солодкуватий соус без жодної хвилини помішування.
Вийде це чи ні — питання не майстерності, а терпіння. Головний ворог тут — спокуса відкрити духовку раніше часу "про всяк випадок". Поки помідори не впустили сік і не почали зморщуватись, а перець не обм'якнув так, що гнеться, а не ламається — соусу ще нема, є просто тепла овочева суміш.
Паста в цьому рецепті — другорядна дія, яка просто має встигнути до моменту, коли соус готовий. Відварили, злили, перемішали з тим, що вийшло з печі — і все. Ніякого окремого обжарювання, ніякого зведення двох смаків на сковороді.
Помідори черрі тут не випадково в переліку перші за важливістю: у них тонша шкірка і менше води відносно м'якоті, ніж у звичайних великих помідорах, тому вони швидше здають сік і швидше згущуються до соусу. Якщо під рукою тільки великі свіжі помідори — 500 г, як і написано, — наріжте їх дрібніше й зніміть шкірку, інакше вона потім плаватиме шматками в готовому соусі й заважатиме.
Болгарський перець кладуть тонкими смужками не для краси, а щоб він встиг дійти до м'якості одночасно з помідорами. Товстий шматок перцю в духовці лишиться хрустким, тоді як соус навколо вже загуснув — і у вас вийде страва з двома різними текстурами замість однієї.
Пекоріно — овечий сир, різкіший і солоніший за звичний пармезан. Його додають одразу, до запікання, і він частково розчиняється в соку овочів, зв'язуючи соус. Якщо пекоріно немає — будь-який твердий солоний сир, що добре треться й плавиться, підійде; просто зменшіть 
сіль, бо пармезан, наприклад, менш солоний і баланс зміститься.
Каперси й 
орегано — це сольова й ароматична основа, яка замінює тут бульйон чи вино: овочі самі дають рідину, тому додаткова волога не потрібна, і каперси своєю різкістю не дають соусу вийти прісним. 
Базилік додають свіжим вже наприкінці, у готову страву, а не в духовку — від тривалого нагріву він просто чорніє і втрачає аромат, лишаючи тільки гіркоту.
Пергамент замість кришки форми — не формальність. Він тримає пару всередині, щоб овочі не пересохли, і одночасно дає їй частково виходити, щоб сік таки загуснув до соусу, а не лишився рідким. Фольга працює так само, якщо пергаменту під рукою немає; звичайна тарілка зверху — гірший варіант, бо щільно не прилягає і пара йде надто вільно.
Яку пасту брати — питання форми, а не смаку. Спагеті добре тримають рідкий соус, пенне й фузилі своїми рельєфами й порожнинами збирають густіші шматки овочів, а ньокі, бувши м'якими самі, просто потребують соусу, який не переб'є їхню текстуру. Цей соус, виходячи густим і овочевим, однаково добре ляже на будь-яку з них — тож тут вирішує те, що є вдома.
Ще від Matteo Brandt
·