Тортино з перлової крупи з тартаром з овочів та ароматизованою олієюФото від ШІ

Тортино з перлової крупи з тартаром з овочів та ароматизованою олією

Порцій: 1 Приготування 35 хв Гарніри

Інгредієнти

Тортино з перлової крупи з тартаром з овочів та ароматизованою олією — інгредієнти: Ячмінь, Оливки, в'ялені томати, Каперси

Кроки

  1. Заливаємо ароматичні трави та шматочок шалоту оливковою олією і настоюємо на слабкому вогні.

  2. Перлову крупу відварюємо у великій кількості несоленої води.

    30 хв
  3. Дрібно нарізаємо кілька оливок таджаске без кісточок, трохи каперсів та в'ялені томати для бринуази.

  4. Дрібно нарізаємо половину моркви та половину кабачка.

  5. Заправляємо бринуазу сіллю, чорним перцем і натертою апельсиновою цедрою.

  6. Солимо крупу, добре перемішуємо і відціджуємо.

  7. Додаємо невелику частину овочевої суміші до крупи та одну столову ложку ароматизованої олії.

  8. За допомогою кулінарного кільця викладаємо основу з крупи, утрамбовуючи ложкою.

  9. Викладаємо овочевий тартар зверху.

  10. Прикрашаємо апельсиновою цедрою та листочками м'яти, поливаємо ароматизованою олією та знімаємо кільце.

Перлова крупа — страва терпіння, і тут це видно одразу: ви варите її у великій воді, несолену, і тільки в кінці солите вже відціджену. Чому не навпаки? Сіль у воді під час варіння утримує частину води всередині крупинки міцніше, крохмаль клейстеризується повільніше — крупа лишається твердуватою довше і їсть більше часу, ніж треба. Солите в кінці — крупа встигає розм'якнути за свій термін, а сіль лягає на поверхню і працює одразу.

Це тортино — не каша і не плов, це холодна архітектура: крупа спресована кільцем знизу, зверху — бринуаз із овочів і того, що в Італії звуть "вяленим". Трохи ароматизованої олії зв'язує все докупи замість соусу. Вийде чи ні — питання не смаку, а форми: кільце має тримати форму, поки ви його знімаєте, а для цього крупу треба утрамбувати щільно, інакше розвалиться на тарілці, і ви отримаєте просто кашу з овочами поруч, теж непогано, але не те.

Головний ризик тут — не зіпсувати смак, а не впоратись з геометрією. Решта — справа терпіння й дрібного ножа.

Перлова крупа — ячмінь, обдертий від лушпиння й відполірований, тому й "перлова". Варити її довго — не примха, а фізика: оболонка щільна, вода проникає всередину повільно. Дехто каже — замочити на ніч, щоб швидше зварилась. Частково правда, але тут це не потрібно: ви варите у великій кількості води без солі саме для того, щоб крупа вільно забирала стільки вологи, скільки їй треба, не борючись з осмотичним тиском солоного розчину. Готовність перевіряйте зубом, а не годинником — крупинка має бути м'якою наскрізь, але не розповзатись у кашу. Півгодини — орієнтир знизу, а не закон.

Шалот у заправленій оливковій олії — це та сама ідея, що лежить в основі будь-якого настояного масла: тепло слабке, майже ледь тепле, щоб аромати трав і цибулі переходили в жир повільно, не підгоряючи. Якщо плита не тримає зовсім малий вогонь — зніміть каструльку з конфорки і поставте збоку, нехай доходить теплом від плити. Шматочок шалоту тут не для їжі, а для аромату — виймете й викинете, або дрібно поріжете в тартар, якщо шкода викидати.

Оливки таджаске — дрібні, чорні, терпкуваті, не плутайте з каламатою, вони солодші й м'якіші на смак. Якщо таких немає — беріть будь-які чорні оливки без зайвої кислинки, головне, щоб без кісточки й дрібно нарізані, інакше бринуаз перетвориться на салат. В'ялені томати дають концентрований томатний смак без води — свіжий помідор сюди не підійде, він розкисне і розбавить структуру. Каперси — сіль і кислота в одному зерні, тому з основною сіллю в бринуазі не перестарайтесь: спочатку покладіть менше, ніж здається треба, каперси доб'ють решту.

Морква й кабачок ріжете дрібно, в бринуаз, а не брюнуаз на кубики для рагу — тут це декор і текстура, а не овоч, що має звариться. Зелену частину кабачка обирають не з примхи: шкірка й прилеглий шар тримають форму і колір, тоді як біла серцевина з насінням пустить воду й розм'якне, тартар попливе. Апельсинова цедра — не для кислоти, цедра кислоти майже не дає, це ефірні олії шкірки, тому труть дрібно, без білого шару, який гірчить.

Коли викладаєте крупу в кільце — утрамбовуйте ложкою по колу, а не тиском в центр, інакше краї лишаться пухкими й розваляться першими. Знімати кільце треба одним рухом вгору, не крутячи — якщо крупа трохи тягнеться за стінками, значить втрамбували недостатньо щільно, наступного разу натискайте сильніше. Кулінарного кільця немає — ріжете дно й верх у пластикової пляшки, виходить те саме за три копійки.

Ще від Kofi Asante

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu