Фото від ШІФокачча з картоплею
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Картоплю помити, покласти у велику каструлю, залити водою, додати щіпку солі й відварити до готовності.
Готову картоплю злити, очистити від шкірки і дати охолонути.
Воду підігріти й розділити на дві частини: в одній розчинити сіль, в іншій — дріжджі.
Борошно просіяти, половину додати до ємності з дріжджами і замісити до однорідної маси.
Решту борошна покласти у велику миску, додати одну картоплину розтовчену в пюре, цукор, оливкову олію й влити солону воду.
З'єднати масу з дріжджовою, вимісити руками до однорідного, м'якого й еластичного тіста.
Тісто посипати борошном, накрити рушником й залишити підійматися на 2 години.
120 хвРобочу поверхню посипати борошном, викласти тісто й розкотити у прямокутну форму.
Деко вкрити аркушем пекарського паперу з оливковою олією, покласти тісто й наколоти поверхню вилкою.
Нарізати решту картоплі кружечками, розкласти на тісті й посипати розмарином.
Залишити підійматися в теплому місці на 40 хвилин.
40 хвВипікати фокаччу в розігрітій духовці при 200 градусах близько 25 хвилин.
25 хв
Фокачча з 
картоплею — це хліб, який вирішує одну проблему: сухий, кришкуватий виріб замість м'якого, з повітряними дірками всередині. Картопляне пюре в тісті — не забаганка і не спосіб "розтягнути" 
борошно. Крохмаль із картоплі тримає вологу довше, ніж сама пшенична клейковина, тому м'якуш лишається вологим і на другий день, коли звичайний хлібний виріб уже дерев'яніє.
Вийде чи ні — вирішується не в духовці, а за дві години до неї, коли тісто стоїть під рушником. Якщо 
дріжджі живі й 
вода не обпалила їх жаром — тісто подвоїться і стане схожим на подушку, яка повертається після натискання пальцем, а не ямку, що лишається. Це і є ваш індикатор готовності до розкочування, а не секундомір.
Дехто каже — картоплю в тісто кладуть, щоб "здешевити" хліб. Ні, причина не в економії борошна, а в структурі: саме крохмаль дає той м'який, трохи тягучий м'якуш, який відрізняє італійську фокаччу від звичайної булки.
Дріжджі — головний ризик цього тіста, і ділити воду на дві частини (солону й дріжджову) — не обряд, а техніка безпеки. 
Сіль пригнічує дріжджі, якщо потрапляє на них напряму й у концентрованому вигляді, тож розчиняти їх поруч — спосіб отруїти власне тісто ще до замісу. Вода має бути теплою, як парне молоко, не гарячою: дріжджі — живі гриби, а не хімічний розріхлювач, і при надто високій температурі вони просто звариваються і більше не підіймуть нічого.
Картоплю для пюре варто брати розсипчасту, не ту, що "тримає форму" в салатах — у ній менше крохмалю, і ефект вологого м'якуша буде слабший. Товчіть без молока й масла, сухим пюре: будь-яка зайва волога на цьому етапі зіб'є баланс рідини, який ви вже розрахували водою в тісті.
Олія в тісті — оливкова за традицією, бо фокачча родом із тих країв, де олії більше, ніж масла. Якщо олії немає — підійде будь-яка олія без власного яскравого запаху, соняшникова годиться, бо тут олія радше для м'якості тіста і блиску кірки, ніж для смаку, який все одно забере 
розмарин зверху.
Борошно просіюйте не для краси, а щоб розбити грудки й насичити киснем — тісто легше з'єднується з рідиною і менше грузне. Два підйоми — не прискіпливість, а необхідність: перший розвиває клейковину й смак, другий, короткий, уже просто дає тісту відпочити після розкочування, яке вибило з нього частину повітря.
На широкому протвині з духовкою на 200 градусів кірка встигає зарум'янитися раніше, ніж м'якуш пересохне — це межа, вище якої скоринка горить, не встигнувши прогріти середину. Готовність дивіться по кольору: рівномірний золотисто-рудий верх і картопляні кружечки, що підсмажилися по краях, а не побіліли. 25 хвилин — лише орієнтир, духовки різні, і краще додати п'ять хвилин, ніж вийняти бліду фокаччу раніше часу.
Ще від Luca Martelli
·