Фото від ШІПечиво з кіноа і шоколадом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 80 г Кіноа
- 150 мл Молоко
- 1 ч. л. Екстракт ванілі
- 1 од. Яйця
- 100 г Цукор
- 30 мл Рослинна олія
- 100 г Борошно просіяне
- 80 г картопляний крохмаль
- 50 г Шоколадні краплі
Кроки
Ретельно промийте кіноа під проточною водою, щоб позбутися сапонінів
Промиту кіноа викладіть у каструльку, додайте молоко, 15 г цукру та ванільну есенцію. Доведіть до кипіння і варіть
Перекладіть охолоджену кіноа у велику миску, розрівняйте ложкою по дну
Додайте яйце, рослинну олію та решту цукру. Перемішайте до однорідності
Поступово всипте просіяне борошно та картопляний крохмаль, вимішуючи ложкою
Додайте шоколадні краплі та ще раз перемішайте
Сформуйте з тіста невеликі кульки діаметром близько 2 см
Викладіть печиво на деко, застелене пергаментом для випічки
Випікайте за температури 180 градусів
20 хвВийміть печиво з духовки та дайте йому охолонути перед подачею
Печиво з 
кіноа — це не "здорова альтернатива" з журналу про дієти, а спосіб вирішити одну прикру проблему: звичайне пісочне тісто на 
крохмалі й 
борошні легко пересушити, а кіноа, зварена в 
молоці до м'якості, тримає вологу всередині кульки, доки та печеться. Тобто кіноа тут не заради моди, а заради текстури — вона працює як губка, яка не дає печиву стати каменем.
Вийде чи ні — залежить від одного моменту, який у рецепті звучить непомітно: "варіть, доки...". Автор не дописав, до чого саме, і це найважливіша точка у всьому процесі. Кіноа має розкритися — зернятко стає прозорим, з видимим білим вусиком-зародком, і більше не хрумтить на зуб, а м'яко піддається. Недоварена — і в печиві будуть тверді крупинки, які псують усе враження, скільки шоколаду не додай.
Друге місце, де рецепт мовчить, а не мовчати треба, — готовність самого печива. "20 хвилин" — це нижня межа, не присуд. Дивіться на низ кульки через скло деко чи обережно підважте лопаткою: край має стати рум'яним, а верх — ще м'яким, бо твердне він уже на столі, доки остигає. Якщо чекати, щоб і верх став твердим у духовці, — вийде суха галька, а не печиво.
Крохмаль у парі з борошном тут не випадковість і не данина моді на "правильні" інгредієнти. Чисте борошно дало б печиву звичну щільність, а домішка крохмалю забирає частину клейковини — печиво виходить розсипчастішим, ближчим до піскового, ніж до бісквітного. Це стара кондитерська хитрість, задовго до кіноа.
Кіноа беріть будь-яку — білу, червону, чорну, байдуже, аби не прострочену: зерно старіє, довше вариться і гірше розкривається. Промивання під проточною водою — не ритуал, а позбавлення від сапонінів, гіркої оболонки зерна, яка інакше дасть печиву присмак мила. Промивайте, доки вода не перестане піниться, це видно одразу.
Молоко тут не просто рідина для варіння — воно додає кіноа молочного смаку й трохи жиру, тож знежирене працюватиме гірше за звичайне. Якщо молока немає або не любите його смак у солодкому — замінюйте будь-якою рослинною емульсією без власного різкого запаху, вівсяна чи мигдальна тут цілком доречні, кокосове ж додасть свій окремий акцент, і це вже інша страва.
Яйце зв'язує тісто і дає печиву піднятися й затриматися в об'ємі, поки випікається, — без нього кульки радше розповзуться млинцем. Розмір беріть середній, С1; велике яйце зробить тісто рідкішим, і тоді доведеться підсипати трохи борошна, щоб тісто знову тримало форму кульки в руці.
Олія в рецепті — не для смаку, а для ніжності: вона не дає борошну й крохмалю зчепитися намертво, тому печиво не кришиться дерев'яно, а ламається м'яко. Критерій простий: будь-яка олія без власного запаху, соняшникова рафінована чи ріпакова годяться однаково, а от нерафіновану з горіховим чи оливковим характером сюди не беріть — вона переб'є ванільний і шоколадний дух.
Борошно просіюйте не для краси, а щоб розбити грудочки і напустити повітря в тісто — печиво легше підніметься. Крохмаль картопляний можна замінити кукурудзяним, різниця в розсипчастості буде мінімальна, головне — не плутати з борошном кукурудзяним, це зовсім інший продукт.
Шоколадні краплі — там, де ви їх не маєте, ламайте плитку чорного шоколаду ножем на нерівні шматочки. Нерівність навіть краща: дрібні крихти розтопляться в тісто й дадуть загальний шоколадний відтінок, а більші шматки залишаться кишенями розплавленого шоколаду всередині — це вже питання смаку, а не правильності.
Ще від Tomás Ferreira
·