Фото від ШІГуацетто з креветками
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 400 г Креветки очищені
- 1 зубчик Часник
- 1 од. Шалот
- Сіль за смаком
- Червоний перець за смаком
- 1/2 склянка Біле вино
- Оливкова олія за смаком
- Каперси за смаком
- 1 жменя Оливки
- Петрушка за смаком
- 300 г Очищені помідори черрі
Кроки
У великій сковороді розігріти оливкову олію та обсмажити дрібно нарізані шалот і часник.
Подрібнити перець чилі, додати розрізані навпіл помідори черрі пакіно і тушкувати кілька хвилин.
Додати креветки (очищені, але необов'язково повністю звільнені від панцира), влити вино й дати йому википіти.
Зменшити вогонь і готувати ще кілька хвилин, доки креветки не стануть рожевими й непрозорими. Готовність: у найтовщому місці 63 °C.
Присмачити сіллю, додати каперси та оливки.
Рясно посипати петрушкою.
За бажанням обсмажити в соусі зварену до стану аль денте пасту і додати ще петрушки.
Подавати як самостійну страву або з пастою.
Гуацетто — це, по суті, неаполітанська звичка нічого не викидати й нічого довго не варити. Назва від «guazzetto» — «мокренький», і це справді про вологий, швидкий соус, а не про суп і не про рагу. Вся страва тримається на одному: не передержати 
креветку, бо тоді замість соковитого шматка ви отримаєте гумку.
Вийде чи ні — вирішується на вогні через хвилину після того, як ви влили 
вино. Якщо зняти сковороду, щойно креветки стали рожевими й пішла легка каламуть соку, — вийде. Якщо думати «ще хвилинку для певності» — не вийде, бо креветка готується від тепла, яке в ній лишилося, навіть коли вогонь вимкнено, і ця інерція й губить більшість домашніх спроб.
Друга умова — не переплутати тушкування з варінням. Помідори чері мають розпастися в соус за кілька хвилин, а не перетворитися на компот за двадцять. Легкість страви саме в тому, що овочі встигають віддати сік, але не встигають втратити форму.
Шалот тут не для гостроти, а для солодкавої м'якості — він м'якший за звичайну цибулю і не перебиває креветку. Якщо шалоту немає, беріть звичайну цибулю, але дрібнішу й довше тримайте на вогні, доки не стане прозорою, а не золотою: золота цибуля вже дає зайву солодкість і запах смаження, якого тут не повинно бути.
Часник кладеться разом із шалотом невипадково: обидва мають встигнути віддати аромат в 
олію, доки олія ще холодна за смаком. Дехто каже — часник треба класти в самому кінці, щоб не згорів. Ні, бо тут вогонь не доведений до димку, і за кілька хвилин тушкування часник встигне напахтити олію, а не підгоріти. Слідкуйте очима: якщо часник почав темніти по краях — вогонь завеликий, зменшуйте.
Оливки гаета — дрібні, чорні, солонувато-гіркуваті, в'ялені, а не мариновані в розсолі. Якщо таких немає, беріть будь-які чорні оливки без зайвої кислинки — критерій тут не бренд, а те, щоб оливка не тягнула соус у бік оцту. 
Каперси й 
сіль після цього кладіть обережно: оливки й каперси самі по собі солоні, і страву легко пересолити, якщо додавати сіль за звичкою, а не на смак.
Вино наливається не для смаку вина, а для того, щоб спирт і кислота встигли википіти й забрати із соусу сирий, різкий запах алкоголю. Ознака готовності тут не час, а ніс і вухо: шкварчання стає тихішим, різкого спиртового духу більше не чути. Якщо вино недобре, не беріть «кулінарне» з пакета — краще звичайне сухе біле, яке ви б самі випили, бо весь його смак і піде в соус.
Паста тут — опціональний додаток, а не центр страви. Якщо вирішили додати, варіть її окремо до аль денте і докидайте в сковороду в самому кінці, щоб вона встигла взяти на себе соус, а не плавати в ньому окремо. Для цього й лишають трохи зайвої рідини в соусі — вона, а не вода з каструлі, і робить пасту глянцевою.
Креветки можна лишити в тонкому панцирі на хвостику — це не лінь, а розрахунок: панцир тримає сік усередині й не дає м'ясу пересохнути за ті секунди, поки воно готується. Якщо купуєте вже повністю очищені — скоротіть час на вогні ще трохи, бо без панцира вони беруться жаром швидше.
Ще від Elena Rossetti
·