Фото від ШІТальятелле з грибами і шпеком
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 400 г Макарони
- 1 од. Шалот
- 1 зубчик Часник
- 150 г Бекон
- 200 г Гриби
- 100 мл Жирні вершки
- 1 од. Шафран
- 30 г Білі гриби
- 1/2 склянка Біле вино
- Петрушка за смаком
- 2 ст. л. Оливкова олія
- Сіль за смаком
- Білий перець за смаком
Кроки
Залийте сушені білі гриби теплою водою і дайте розм'якнути
30 хвПодрібніть петрушку, часник і шалот та обсмажте на сковороді з оливковою олією
Додайте шпек і обсмажте до хрусткої скоринки
Додайте очищені й порізані гриби разом із розм'якшеними білими грибами
Влийте білого вина і готуйте, щоб алкоголь випарувався
Готуйте на повільному вогні, додайте сіль, перець, рослинні вершки і шафран
10 хвЗваріть тальятелле до стану аль денте
Відцідіть тальятелле, перекладіть у сковороду, перемішайте й обсмажте з петрушкою
Тальятелле з
грибами і
шпеком — це соус, який будується на одній ідеї: жир зі шпеку розтоплюється і несе на собі весь інший смак, а сушені
білі гриби дають той глибокий дух, якого свіжі самі ніколи не дадуть. Печериці тут — тіло страви, білі гриби — її голос. Якщо недодати один з двох, вийде просто паста з грибами, нічого поганого, але й нічого такого, через що варто було писати цей рецепт.
Вийде страва чи не вийде — вирішується на кроці зі шпеком. Якщо його кинути в холодну сковороду і довго мучити на малому вогні — він віддасть жир повільно й рівномірно, скоринка буде. Якщо поспішити на сильному вогні — зовні підгорить, усередині лишиться м'яким, а жир так і не вийде. Терпіння тут не красиве слово — це і є той складник, без якого скоринка не хрустка.
Другий момент істини — вершки. Рослинні вершки на основі
олії поводяться інакше за молочні: вони не згортаються від кислоти
вина і спеки, тому соус не розшаровується, навіть якщо сковорода ще гаряча й вино ще не все випарувалось. Це не дієтична примха — це технічна причина, чому рецепт саме такий.
Шалот тут не заради моди, а заради м'якості: цибуля дала б різкіший, "сирцевий" присмак, якби не встигла пройти довгий обсмаж, а шалот солодшає швидше і не перебиває
гриби. Нема шалоту — беріть звичайну цибулю, просто дайте їй більше часу на вогні, щоб вона встигла пройти той самий шлях із золотого в рудий, а не лишитись
білою й хрусткою.
Шпек — це копчене сало з прошарком м'яса, тонший родич бекону. Критерій заміни простий: беріть будь-яке копчене свиняче сало з жировою смугою, здатне розтопитись і дати хрустку скоринку. Чистий бекон без копчення теж підійде, тільки смак стане простішим — не гіршим, просто іншим.
Сушені білі гриби — не прикраса, а концентрат смаку: при сушінні з грибів випаровується вода, а глутамінова кислота й ароматичні сполуки лишаються й концентруються. Тому 30 г сушених дають більше "грибного" духу, ніж 300 г свіжих. Вода, в якій вони розм'якали, теж не сміття — якщо не влазить у соус цілком, хоча б пару ложок туди злийте, там розчинився смак.
Шафран у страві з грибами й шпеком — це колір і легка гіркувато-медова нотка, а не головна дія. Дехто скаже — шафран тільки для плову й паелі. Ні, бо його робота завжди одна: фарбувати і ароматизувати жир або вершки, а тут вершки саме для того й додані теплими, щоб шафран у них розкрився, а не лишився піском на дні сковороди.
Біле
вино виварюйте, доки різкий спиртовий дух не піде, а лишиться тільки кислинка — вона потрібна, щоб вершки не здавались приторними. Якщо вина немає, підійде будь-яка кисла рідина без власного сильного смаку — трохи лимонного соку з водою, хоча запах тоді буде інший, прямішого заміщення не дасть ніщо.
Тальятелле варіть до аль денте й одразу в сковороду, не в сито надовго: паста ще гаряча і трохи волога забере частину соусу всередину, а не лежатиме з ним поруч на тарілці. Це і є той момент, коли сорочка пасти стає соусом, а не просто ним облита.
Ще від Kofi Asante
·