Фото від ШІФокачча з цільнозернового борошна з помідорами черрі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 300 г Борошно
- 200 г Цільнозернове борошно
- 270 мл Вода
- 280 г Помідор
- 70 г Оливкова олія
- 20 од. Оливки без кісточок
- 2 ч. л. Сіль
- 1 ч. л. Цукор
- 8 г Дріжджі
- 1 од. Чебрець
Кроки
Просіюємо обидва види борошна у велику миску й змішуємо з двома чайними ложками солі.
В окремій мисці наливаємо трохи теплої води, додаємо чайну ложку цукру і розчиняємо дріжджі.
Додаємо суміш дріжджів до борошна і починаємо замішувати тісто руками, поступово вливаючи решту теплої води.
Додаємо оливкову олію і продовжуємо вимішувати, поки не утвориться однорідна кулька.
Повертаємо тісто назад у миску, накриваємо харчовою плівкою і залишаємо підходити.
60 хвРозкачуємо тісто качалкою на деко, застелене пергаментом для випічки.
Залишаємо розкачане тісто підходити.
60 хвМиємо помідори черрі, розрізаємо їх навпіл і нарізаємо оливки тонкими кільцями.
Викладаємо на фокаччу помідори черрі та кільця оливок, рівномірно розподіляючи їх по поверхні.
Додаємо кілька свіжих листочків чебрецю і скроплюємо поверхню оливковою олією.
Випікаємо фокаччу при 220 градусах.
30 хвВиймаємо з духовки і подаємо ще теплою.
Фокачча — це не хліб і не пиріг, а щось середнє, що пробачає недосвідченим руки. Тут половина 
борошна цільнозернова, а це означає більше висівок, які ріжуть клейковину, як бите скло ріже нитку. Тому тісто з такою сумішшю ніколи не стане тугим і еластичним, як біле здобне — і це нормально, не ваша помилка в замісі.
Вийде чи ні — вирішується не в духовці, а раніше, на двох підйомах тіста. 
Дріжджам потрібно тепло й час, щоб з'їсти 
цукор і надути тісто бульбашками газу — звідси й повітряна, дірчаста м'якушка фокаччі, а не щільна, як у лаваша. Якщо на кухні холодно, тісто просто підійде довше: година — це орієнтир для теплої квартири влітку, а не закон природи.
Дехто вважає, що фокаччу треба довго вимішувати, як справжній хліб. Ні — чим довше мучите це тісто руками, тим більше розвинете ту небагату клейковину, яка в ньому є, і тим жорсткішою вийде скоринка. Тут вимішування рівно до того моменту, як тісто зібралося в кульку — і досить.
Помідори й 
оливки зверху — не прикраса, а 
вода й 
сіль, які під час випічки випаровуються і просочують тісто смаком знизу. Тому їх кладуть щільно по всій поверхні, а не по центру — інакше одна половина фокаччі буде соковита, а друга — суха й прісна.
Два борошна в парі — це компроміс, а не примха. Чисте цільнозернове дає тісто важке й щільне, бо висівки й зародок ламають довгі нитки клейковини, не даючи їм вибудуватись у сітку, яка тримає бульбашки газу. Чисте біле, навпаки, дає підйом, але пласкі, без характеру, смак. Половина на половину — і тісто піднімається, і смак не прісний. Якщо вдома тільки один вид борошна — беріть той, що є, просто цільнозернове сповільнить підйом хвилин на двадцять, не панікуйте.
Вода тепла, не гаряча — це про дріжджі, а не про швидкість. При температурі вище сорока п'яти градусів дріжджові гриби просто гинуть, і тоді вже ніяке терпіння не допоможе тісту піднятись. Орієнтир простий: вода повинна бути приємною для зап'ястя, як для дитячої купелі. Холодна теж працює, але повільніше — дріжджі будуть прокидатись довше.
Цукор у рецепті — не для солодкості, а їжа для дріжджів, перший і найшвидший цукор, який вони з'їдять, поки не дістануться до крохмалю в борошні. Чайної ложки достатньо, щоб дати старт, більше вже ні до чого — зайвий цукор тісто не прискорить.
Оливкова 
олія в тісті і зверху — це дві різні роботи. Всередині вона обволікає нитки клейковини й не дає їм злипатись у гумову масу, тому фокачча залишається м'якою, а не тягучою. Зверху — це вже про скоринку: олія на поверхні смажиться в духовці й дає той рум'яний, трохи хрусткий верх, якого без жиру просто не буде. Якщо олії з власним запахом шкода — беріть будь-яку рафіновану олію без запаху, фокачча це переживе, хоча й втратить частину свого впізнаваного присмаку.
Помідори черрі ріжуть навпіл не заради краси, а щоб м'якуш контактував з тістом — ціла помідорка в духовці просто спечеться збоку й не віддасть соку туди, куди треба. Оливки тонкими кільцями — та сама логіка: тонший шматок швидше прогрівається і встигає підсохнути по краях, не лишаючись вологим цурпалком всередині готової фокаччі.
Чебрець кладуть в кінці, а не в тісто, бо ефірні олії в листочках випаровуються за хвилини при високій температурі. Покладіть його раніше — і до готовності духовка з'їсть увесь аромат, залишивши тільки сухі чорні стеблинки. Якщо чебрецю немає, беріть будь-яку суху траву з горілих, трохи смолистих нот — розмарин підійде так само чесно.
Ще від Inès Lambert
·