Фото від ШІПармеджана з кабачків
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 800 г Томатний соус
- 1 кг Кабачок
- 1 зубчик Часник
- 3-4 од. Базилік
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 1 щіпка Цукор
- 400 г Моцарела
- 4 од. Яйця
- Пармезан за смаком
- за смаком Рослинна олія для смаження
Кроки
Вимити кабачки, нарізати їх уздовж скибками завтовшки щонайменше пів сантиметра і обсмажити на грилі або сковороді.
В іншій сковороді розігріти трохи олії, додати зубчик часнику і обсмажувати кілька хвилин.
Коли часник підрум'яниться, влити томатний соус, додати базилік, щіпку солі і тушкувати на слабкому вогні.
Зварити яйця на твердо, охолодити, очистити від шкаралупи і нарізати скибочками.
10 хвВзяти форму для запікання, змастити тонким шаром олії і викласти шар томатного соусу.
Викласти шар кабачків, намагаючись закрити всі отвори.
Покрити соусом, додати скибочки вареного яйця, кубики моцарели і посипати пармезаном.
Повторити послідовність, створивши ще два шари (в останньому без яйця).
Скропити олією і запікати при 180 градусах.
30 хвДати охолонути і подавати майже холодною, прикрасивши базиліком.
Пармеджана — це коли баклажани чи
кабачки роблять те, чого ви від овочів не чекали: тримають форму шарами, як лазанья, але без жодної макаронини. Італійці на півдні так рятували літній врожай — кабачків і помідорів завжди було більше, ніж рота встигав з'їсти, от і складали шарами те, що вже не стояло довго.
Вийде чи ні — вирішується на сковороді, ще до форми для запікання. Якщо кабачок просто притушкувати, він віддасть всю воду в
соус, і замість шарів буде каша. Тому його обсмажують — на сильному жарі волога миттю википає з поверхні, а не просочується в сусідній шматок. Дехто каже — кабачки треба соліти і віджимати, як баклажани, щоб вийшла гіркота. Ні, бо гіркота — це баклажанна історія, в кабачку її майже немає, а
сіль тут тільки витягне зайву воду раніше часу, і ви її просто виллєте в раковину замість того, щоб випарувати на жару.
Яйце в цьому рецепті — не з класичної неаполітанської версії, це вже свій хід: воно трохи присушує середину страви і дає інший, не зовсім овочевий, присмак білка. Не бійтеся, що так "неправильно" — традиція тут не канон, а звичка людей, у яких під рукою були кабачки, помідори і сир, і більше нічого священного.
Кабачок беріть молодий, щільний, без порожнин усередині — стара переросла дитина з городу всередині губчаста, і скільки її не обсмажуй, вода все одно знайде шлях назовні. Товщина скибки в півсантиметра — не примха: тонше згорить і розповзеться при запіканні, товще — не прогріється всередині, і ви отримаєте шар, що хрумтить зовні і сирий усередині. Гриль чи суха сковорода дають підрум'янену скоринку — саме вона потім тримає форму шматка, коли все це тушкується в
соусі ще півгодини в духовці.
Часник обсмажуйте, доки він не стане рудим і запах не зміниться з різкого на солодкуватий — це означає, що цукри в ньому карамелізувались, гострота пішла, лишився аромат. Передержите — почорніє і дасть гіркоту, яку вже нічим не виправити, доведеться все викидати і починати заново. Томатний соус із щіпкою цукру — не солодити, а гасити кислотність помідорів, особливо якщо вони не сезонні, а з банки чи з морозилки взимку.
Моцарелу беріть ту, що для піци чи салатів — м'яку, з власним соком, а не ту тверду, що на бутерброд. Вона в духовці має розплавитись і зв'язати шари між собою, а не лишитись гумовими кульками. Якщо такої немає — підійде будь-який плавкий м'який сир без різкого запаху, суфлюе чи навіть адигейський, аби він плавився, а не просто розм'якав.
Яйця варіть по-справжньому твердими — м'яко зварене розтече жовтком у соус і зіпсує шар. Остуджуйте одразу в холодній воді — так шкаралупа легше відходить і білок не прилипає клаптями.
Пармезан насипайте не для солоності, а для скоринки й запаху — тертий сир на поверхні під жаром духовки підсихає і стає тим, заради чого з форми взагалі хочеться їсти перший шматок саме зверху. Запіканку, до речі, недарма радять їсти майже холодною: гарячою шари ще рухливі й сповзають на тарілку безформною купою, а охолонувши, сир і соус схоплюються, і ніж ріже рівний шматок, а не місиво. Терпіння тут — не забаганка кухаря, а частина смаку: дайте їй постояти, і вона віддячить.
Ще від Kofi Asante
·