Пармеджана з кабачківФото від ШІ

Пармеджана з кабачків

Порцій: 4 Приготування 75 хв Інше
ВегетаріанськеМістить: молоко, яйця
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.

Інгредієнти

Пармеджана з кабачків — інгредієнти: Томатний соус, Кабачок, Часник, Базилік, Сіль, Чорний перець

Кроки

  1. Вимити кабачки, нарізати їх уздовж скибками завтовшки щонайменше пів сантиметра і обсмажити на грилі або сковороді.

  2. В іншій сковороді розігріти трохи олії, додати зубчик часнику і обсмажувати кілька хвилин.

  3. Коли часник підрум'яниться, влити томатний соус, додати базилік, щіпку солі і тушкувати на слабкому вогні.

  4. Зварити яйця на твердо, охолодити, очистити від шкаралупи і нарізати скибочками.

    10 хв
  5. Взяти форму для запікання, змастити тонким шаром олії і викласти шар томатного соусу.

  6. Викласти шар кабачків, намагаючись закрити всі отвори.

  7. Покрити соусом, додати скибочки вареного яйця, кубики моцарели і посипати пармезаном.

  8. Повторити послідовність, створивши ще два шари (в останньому без яйця).

  9. Скропити олією і запікати при 180 градусах.

    30 хв
  10. Дати охолонути і подавати майже холодною, прикрасивши базиліком.

Пармеджана — це коли баклажани чи кабачки роблять те, чого ви від овочів не чекали: тримають форму шарами, як лазанья, але без жодної макаронини. Італійці на півдні так рятували літній врожай — кабачків і помідорів завжди було більше, ніж рота встигав з'їсти, от і складали шарами те, що вже не стояло довго.

Вийде чи ні — вирішується на сковороді, ще до форми для запікання. Якщо кабачок просто притушкувати, він віддасть всю воду в соус, і замість шарів буде каша. Тому його обсмажують — на сильному жарі волога миттю википає з поверхні, а не просочується в сусідній шматок. Дехто каже — кабачки треба соліти і віджимати, як баклажани, щоб вийшла гіркота. Ні, бо гіркота — це баклажанна історія, в кабачку її майже немає, а сіль тут тільки витягне зайву воду раніше часу, і ви її просто виллєте в раковину замість того, щоб випарувати на жару.

Яйце в цьому рецепті — не з класичної неаполітанської версії, це вже свій хід: воно трохи присушує середину страви і дає інший, не зовсім овочевий, присмак білка. Не бійтеся, що так "неправильно" — традиція тут не канон, а звичка людей, у яких під рукою були кабачки, помідори і сир, і більше нічого священного.

Кабачок беріть молодий, щільний, без порожнин усередині — стара переросла дитина з городу всередині губчаста, і скільки її не обсмажуй, вода все одно знайде шлях назовні. Товщина скибки в півсантиметра — не примха: тонше згорить і розповзеться при запіканні, товще — не прогріється всередині, і ви отримаєте шар, що хрумтить зовні і сирий усередині. Гриль чи суха сковорода дають підрум'янену скоринку — саме вона потім тримає форму шматка, коли все це тушкується в соусі ще півгодини в духовці.

Часник обсмажуйте, доки він не стане рудим і запах не зміниться з різкого на солодкуватий — це означає, що цукри в ньому карамелізувались, гострота пішла, лишився аромат. Передержите — почорніє і дасть гіркоту, яку вже нічим не виправити, доведеться все викидати і починати заново. Томатний соус із щіпкою цукру — не солодити, а гасити кислотність помідорів, особливо якщо вони не сезонні, а з банки чи з морозилки взимку.

Моцарелу беріть ту, що для піци чи салатів — м'яку, з власним соком, а не ту тверду, що на бутерброд. Вона в духовці має розплавитись і зв'язати шари між собою, а не лишитись гумовими кульками. Якщо такої немає — підійде будь-який плавкий м'який сир без різкого запаху, суфлюе чи навіть адигейський, аби він плавився, а не просто розм'якав.

Яйця варіть по-справжньому твердими — м'яко зварене розтече жовтком у соус і зіпсує шар. Остуджуйте одразу в холодній воді — так шкаралупа легше відходить і білок не прилипає клаптями.

Пармезан насипайте не для солоності, а для скоринки й запаху — тертий сир на поверхні під жаром духовки підсихає і стає тим, заради чого з форми взагалі хочеться їсти перший шматок саме зверху. Запіканку, до речі, недарма радять їсти майже холодною: гарячою шари ще рухливі й сповзають на тарілку безформною купою, а охолонувши, сир і соус схоплюються, і ніж ріже рівний шматок, а не місиво. Терпіння тут — не забаганка кухаря, а частина смаку: дайте їй постояти, і вона віддячить.

Ще від Kofi Asante

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu