Фото від ШІМигдальне какао-печиво з цедрою цитрусових
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 125 г Мигдаль
- 100 г Цукор
- 12 г Какао-порошок
- 125 г Борошно
- 1/2 ч. л. Харчова сода
- 1 ч. л. Кориця
- 25 мл Молоко
- 40 мл Вода
- 40 г Чорний шоколад
- 1 од. Лимонна цедра необроблені плоди
- 1 од. Апельсинова цедра необроблені плоди
Кроки
Обсмажуємо мигдаль на деко, застеленому пергаментом, в розігрітій до 180 градусів духовці.
6 хвЧас від часу помішуємо мигдаль під час обсмажування.
Перекладаємо мигдаль у чашу блендера і грубо подрібнюємо.
У мисці змішуємо сухі інгредієнти: цукор, борошно, какао-порошок, харчову соду та корицю.
Додаємо лимонну та апельсинову цедру (перед цим ретельно вимийте цитрусові).
Додаємо подрібнений мигдаль і перемішуємо.
Вливаємо молоко, воду та розтоплений чорний шоколад, добре вимішуємо.
Перемішуємо ложкою, а потім вимішуємо руками до утворення м'якого тіста.
На присипаній борошном поверхні формуємо джгутики завширшки 2-3 см, приплющуємо пальцями й нарізаємо по діагоналі.
Випікаємо печиво на деко в розігрітій до 180 градусів духовці.
14 хв
Це
какао-мигдальне печиво на кшталт італійських кантуччі, тільки без яєць і без того муторного формування класичних полін. Тут усе простіше: тісто ліпиться руками, нарізається навскіс — і готово. Вирішує воно одне: чи буде печиво хрустким знизу й ароматним усередині, чи перетвориться на прісний камінь із присмаком гіркого какао.
Головна розвилка рецепта —
мигдаль. Його не можна класти сирим «для краси», бо сирий мигдаль у тісті дає вологий, трохи цвілий присмак — горіх мусить віддати зайву вологу й розкрити масла, а це робить тільки сухе тепло духовки, не сковорода з її нерівномірним жаром і не мікрохвильовка. Друга розвилка —
цедра: сюди йде шкірка немитого воском цитруса, тож або беріть «органічний», або ретельно шкребіть і мийте звичайний, інакше з'їсте не апетитний аромат, а хімічний наліт.
Дехто каже — печиво без яєць не тримає форму й розвалюється на деко. Ні, бо тут форму тримає не яєчний білок, а клейковина
борошна разом із охолодженим розтопленим
шоколадом: той застигає й склеює крихти мигдалю, як природний клей. Головне — не лити розтоплений шоколад гарячим у холодне
молоко, інакше він схопиться грудками раніше часу, і вимішувати доведеться довше, ніж варто.
Мигдаль у цьому печиві — не прикраса, а основа структури: подрібнений грубо, він лишає в тісті шорсткість і той самий «кантуччійський» хрускіт на зламі. Обсмажуйте до золотистого кольору й виразного горіхового запаху — колір міняється поступово, тож помішуйте, щоб краї на деку не пішли темніше середини. Якщо мигдалю немає, беріть будь-який горіх, що добре підсмажується без гіркоти — фундук чи кеш'ю підійдуть, смак зміниться, механізм лишиться той самий.
Какао-порошок і темний
шоколад тут роблять різну роботу, і це не дублювання. Порошок дає рівномірний смак і колір усій маси тіста, а шоколад — це локальні вкраплення жиру й цукру, які плавляться під час випічки і лишають у печиві вологі, трохи тягучі кишені. Заміняти шоколад на ще більше какао не варто — вийде суха, пилява текстура без цих кишень.
Борошно й
сода — звичний дует: сода тут не для puffy-підйому, а щоб тісто не вийшло щільним, як коржик. Переборщите з содою — отримаєте металевий присмак і сірий відтінок замість какаового коричневого, тож тримайтеся чайної ложки, зазначеної в рецепті, і не додавайте «на око».
Цедра лимона й апельсина — це про те, що какао й шоколад самі по собі солодкі й важкі, без кислотного акценту швидко набридають. Миєте цитрус гарячою
водою з жорсткою стороною губки — саме для того, щоб прибрати восковий шар, яким плоди покривають для збереження. Знімайте тільки кольорову шкірку, без білої частини — вона гірчить і тягне аромат печива в неприємний бік.
Молоко й вода — рідина для зв'язування, і тут не варто шукати в них особливого сенсу: і те, й інше просто розм'якшує тісто до стану, коли воно ліпиться руками. Якщо молока немає — заміняйте водою у тій же кількості, різниця буде мінімальна, тісто все одно тягне структуру з шоколаду й мигдалю.
Нарізання навскіс після приплющування — не естетика, а спосіб дати кожному шматочку максимум відкритої поверхні для хрускоту. Чим тонший джгутик і гостріший кут нарізки, тим більше хрустких ребер отримає печиво після випічки. Терпіння тут складник смаку в буквальному сенсі: не поспішайте формувати тісто одразу гарячим з мигдалем — дайте йому трохи вихолонути, інакше руки будуть у какао, а джгутики — кривими.
Ще від Tomás Ferreira
·