Фото від ШІЛегкий яблучний пиріг
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Вручну збивати вінчиком рікоту з цукром.
Додати молоко.
Додати корицю, йогурт, просіяне борошно та просіяний розпушувач.
Вимішати тісто, поки воно не стане добре однорідним.
Додати яблука, нарізані шматочками або скибочками, і перемішати.
Вилити тісто у змащену маслом і присипану борошном форму та випікати при 170 градусах.
40 хв
Це не шарлотка і не класичний американський пай. Це щось середнє — вологий, трохи сирний пиріг, де 
рікота грає роль і жиру, і зв'язки, а 
яблука просто вкраплені, як ізюм у кекс. Тісто густе, як для кексу, а не рідке, як для бісквіта — тому воно тримає шматочки яблук, а не дає їм осісти на дно.
Вийде чи ні — вирішується на етапі 
борошна. Якщо замісити довго й наполегливо, щоб "добре однорідним" — розів'ється глютен, і замість м'якого пирога отримаєте щось пружне й гумове. Тут однорідність — це коли не лишилось сухих кавалків борошна, а не коли тісто стало еластичним. Перемішали лопаткою кілька разів, побачили — нема грудок — зупинились.
Друга точка ризику — вода з яблук. Рікота вже волога сама по собі, плюс 
йогурт, плюс 
молоко. Яблука під час випічки віддадуть ще свій сік. Якщо нарізати їх завеликими шматками або взяти занадто соковитий сорт, середина пирога може лишитися сирою навіть при правильній температурі й часі — зовні вже підгоряє, а всередині ще тісто. Тому скибочки тонкі, а не кубики з палець.
На шість людей цього пирога вистачить акурат на чай увечері, без добавки — він ситний через рікоту, хоч і здається легким на вигляд.
Рікота тут — не прикраса, а основний жир у тісті. У класичному кексі ви б клали масло, воно під час нагрівання тане і дає пар, який піднімає тісто. Рікота діє інакше: вона не плавиться, а просто тримає вологу і дає м'якість без тієї пухкості, яку дає масло. Якщо рікоти немає — підійде будь-який м'який кисломолочний сир без зайвої кислотності й без зернистості, протертий через сито. Зерниста рікота або домашній сир із грудками дадуть тісто з крупинками — не катастрофа, але текстура буде інша.
Цукор збивають з рікотою віночком не для краси, а щоб розчинити кристали в вологій основі до того, як туди піде борошно. Якщо цукор додати пізніше або погано розтерти — він лишиться хрусткими крапинками в готовому пирозі, це помітно на зуб.
Йогурт і молоко — це рідина, яка розводить густу рікотну масу до стану, зручного для тіста. Якщо йогурту немає, бере кефір або сметану, розведену водою до рідшого стану — головне, щоб залишалась легка кислотність, бо вона працює разом із 
розпушувачем: кислотне середовище допомагає йому підняти тісто рівномірніше, а не тільки там, де бульбашки випадково зібралися.
Розпушувач просіюють не заради ритуалу, а тому що він любить збиватися в комочки, які потім не розчиняються в густому тісті — і тоді в одному місці пиріг підніметься горбом, а поруч лишиться плоским. Просіяне борошно — та ж причина: щоб не ловити потім грудки сухого борошна в готовому пирозі.
Яблука беріть щільні, кислуваті — ті, що не розпадаються в кашу при нагріванні. М'який солодкий сорт на кшталт того, що тане в компоті, перетвориться у пирозі на пюре і віддасть зайву воду. 170 градусів — це той рівень, при якому тісто встигає пропектися й усередині, а не тільки взятися шкіркою зверху, поки середина лишається сирою; плита в кожного своя, тож орієнтуйтесь не стільки на цифру, скільки на те, що верх має стати рівномірно золотавим, без темних плям, а при проколі дерев'яною паличкою тісто не тягнеться за нею мокрими нитками.
Ще від Luca Martelli
·