Фото від ШІЯблучний штрудель із пісочного тіста
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 250 г Борошно
- 125 г Вершкове масло розм'якшене
- 125 г Цукор
- 1 од. Яйця
- 1 ст. л. Молоко
- 8 г Розпушувач
- 1 од. Лимонна цедра
- Сіль щіпка
- 500 г Яблуко
- 100 г Цукор
- 50 г Панірувальні сухарі
- 50 г Родзинки
- 30 г Кедровий горіх
- Кориця за смаком
- 1 од. Болгарський перець
- 1 ст. л. Молоко
- Цукрова пудра за смаком
Кроки
Виймаємо вершкове масло з холодильника за 30 хвилин і заливаємо родзинки водою, щоб вони набрякли.
30 хвУ мисці нарізаємо масло кубиками, додаємо борошно та розпушувач і розтираємо руками до піщанистої текстури.
Додаємо яйце, цедру лимона, цукор, молоко та щіпку солі і вимішуємо до гладкого й щільного тіста.
Формуємо кульку, накриваємо харчовою плівкою і ставимо в холодильник відпочивати щонайменше 30 хвилин.
30 хвГотуємо начинку: чистимо та нарізаємо яблука, додаємо цукор, відціджені родзинки, панірувальні сухарі, корицю, кедровий горіх і цедру лимона. Перемішуємо.
Розкочуємо тісто на пергаменті до прямокутника приблизно 38х26 см і завтовшки кілька міліметрів.
Рівномірно розкладаємо начинку по центру і загортаємо бічні краї тіста, щоб закрити начинку.
Загортаємо торці, щільно притискаючи краї, щоб запечатати штрудель.
Розігріваємо духовку до 180 градусів.
Змащуємо штрудель збовтаним яйцем з молоком і випікаємо приблизно 30-35 хвилин.
32 хвВиймаємо штрудель з духовки і залишаємо охолонути до кімнатної температури.
Перед подачею рясно присипаємо цукровою пудрою.
Штрудель — слово австрійське, означає «вир», «завихрення». І дивлячись на розріз — шари тіста й начинки, що крутяться одне в одному — розумієте, звідки назва. Але тут не той класичний штрудель із тонесеньким, майже прозорим тягнутим тістом, яке розтягують на столі руками, поки воно не стане прозорим, як папір. Тут тісто пісочне — з 
маслом, 
яйцем, 
розпушувачем. Простіше, товще, і для домашньої кухні — набагато чесніше. Тягнуте тісто вимагає навички, яку набувають роками, а пісочне пробачає недосвідченій руці майже все.
Головне, що вирішує успіх цього рецепта — не крутизна формування, а холод тіста і сухість начинки. Якщо тісто тепле — воно потече, прилипне до рук, і замість чіткого рулету вийде кулька пластиліну. Якщо 
яблука дали багато соку — начинка розмочить тісто знизу, і дно буде сирим, нехай верх при цьому вже підгорить. Обидва моменти в рецепті враховані: тісто відпочиває в холодильнику, а в начинку йдуть 
сухарі, які вбирають зайву вологу.
Вийде, якщо не поспішати на двох етапах: дати тісту справді відлежатись холодним, а не теплуватим, і не покласти в начинку яблука, з яких ще тече сік. Решта — просто акуратне загортання, без фокусів.
Масло для тіста беремо розм'якшене, але не розтале — щоб пальцем вдавилось легко, а не текло. Чому саме руками розтираємо його з 
борошном до «піщанистої текстури»? Це не забаганка, а механіка: масло обліплює крупинки борошна жиром, і коли тісто потім потрапить у духовку, ці жирові прокладки не дають клейковині зчепитися в тугу гумову сітку. Тому тісто й лишається розсипчастим, а не еластичним, як дріжджове. Якщо розтерти абияк, великими кусками — матимете нерівномірні масляні кишені, тісто піде нерівно, десь зефірно, десь твердо.
Яблука беріть кислуваті й щільні — ті, що при запіканні тримають форму, а не розвалюються в кашу. М'які солодкі сорти дають надто багато вологи й мало смаку, бо кислота — це і є те, що тут балансує 
цукор і масло в тісті. Якщо яблука соковиті, перед тим як змішати з цукром, дайте їм хоч кілька хвилин постояти й відіжміть зайву рідину — сухарі допоможуть, але не всесильні.
Родзинки замочуємо у воді не для краси, а щоб вони набрякли і не витягували вологу з начинки й тіста навколо себе під час випічки — суха родзинка в тісті поводиться як губка. Кедрові 
горіхи можна замінити на будь-які горіхи без різкого власного смаку — волоські чи мигдаль підійдуть, головне, щоб вони додавали хрускіт, а не перебивали яблучно-коричну пару.
Панірувальні сухарі — це тут не наповнювач «про запас», а осушувач: вони вбирають яблучний сік під час випікання, не дають тісту розмокнути знизу. Якщо сухарів немає, можна взяти звичайні крихти печива чи навіть трохи манки — головний критерій заміни: сухий, дрібний, без власного вираженого смаку, щоб тільки тягнув вологу на себе.
Духовку розігріваємо до 180°C заздалегідь, а не ставимо штрудель у холодну — тісто з маслом і розпушувачем має одразу «схопитися» зовні, інакше масло встигне розтекти ще до того, як з'явиться скоринка, і рулет втратить форму. Готовність перевіряйте не за таймером, а за кольором: тісто має стати рівномірно золотавим, не блідим і не темно-рудим — час у рецепті лише орієнтир, нижня межа.
Дехто вважає, що штрудель обов'язково треба їсти гарячим, прямо з печі. Ні, бо гаряче тісто з маслом ще не встигло «зібратися» — воно м'яке, крихке, розвалюється під ножем. Дайте йому дійти до кімнатної температури, і структура стане саме такою, якою має бути: шари тримаються, а не розповзаються по тарілці. А цукрова 
пудра насипається тільки в кінці, на холодний штрудель — на гарячому вона просто розтане і зникне, замість того щоб лишитись білим снігом на поверхні.
Ще від Nora Vasquez
·