Фото від ШІЗапечена паста з цвітною капустою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 500 г коротка паста
- 1 од. Цвітна капуста
- 600 мл бешамель
- 50 г Пармезан
- 150 г Бекон
- 300 г Пролон
- Панірувальні сухарі за смаком
- 1 зубчик Часник
- 2 ст. л. Оливкова олія
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- за смаком Вершкове масло для змащення
Кроки
Цвітну капусту ретельно промийте під проточною водою, видаліть листя і наріжте не надто дрібними шматочками.
Варіть цвітну капусту на парі у кошику пароварки, поки вона не стане достатньо м'якою.
10 хвУ широкій сковороді розігрійте оливкову олію, додайте розчавлений часник і обсмажуйте кілька хвилин, потім вийміть і додайте цвітну капусту.
Обсмажуйте капусту ще кілька хвилин, приправте сіллю і чорним перцем.
Перекладіть у миску і перетворіть на крем за допомогою виделки або занурювального блендера.
Додайте готовий бешамель і пармезан, перемішайте до однорідної маси.
Доведіть воду до кипіння, підсоліть і відваріть коротку пасту аль денте згідно з часом на упаковці.
Відкиньте пасту на друшляк і одразу з'єднайте з кремом із цвітної капусти та бешамелю, перемішайте.
Додайте нарізані кубиками проволу і шпек.
Змастіть маслом форму для запікання і викладіть туди пасту.
Посипте зверху панірувальними сухарями і пармезаном.
Запікайте в розігрітій до 200 градусів духовці у режимі грилю, доки верх не стане золотистим.
30 хв
Запечена паста з цвітною 
капустою — це не "овочева паста для тих, хто на дієті", а якраз навпаки: спосіб заховати капусту так глибоко в сир, 
бешамель і 
шпек, що про овоч ви згадаєте тільки за назвою страви. Капуста тут не головний герой, а загущувач і носій смаку — вона вбирає в себе 
часник і 
масло, а потім сама стає соусом.
Вийде страва чи ні — вирішується на двох етапах, і обидва не про час, а про стан. Перший: капуста має розм'якнути настільки, щоб розпастися під виделкою без боротьби — якщо тиснете, а вона пружить, пару можна продовжити ще, 10 хвилин у рецепті — це нижня межа, не присуд. Другий: верх у духовці має зарум'янитись плямами, а не просто підсохнути — це різні речі, і про це нижче.
Дехто каже — запечена паста завжди суха, бо духовка все випарює. Ні, бо тут волога тримається не в пасті, а в кремі з капусти та бешамелі: вони обгортають кожну трубочку плівкою, яка не дає крохмалю віддати воду в повітря духовки. Суха паста — це паста без достатнього соусу, а не паста в духовці як така.
Страва на шість осіб, і це той випадок, коли готувати на менше немарно — форма для запікання не любить бути напівпорожньою, бо тонкий шар сохне швидше за товстий і встигає підгоріти зверху раніше, ніж прогрівся всередині.
Цвітну капусту беріть щільну, білу, без темних плям — вони означають, що качан уже почав псуватися зсередини, і присмак гіркоти ви потім спишете на щось інше. Пара замість варіння у воді — не забаганка, а економія смаку: у воду йде частина цукрів і мінералів, а на парі вони лишаються в овочі, і крем виходить насиченішим без зайвої 
солі.
Часник обсмажують і виймають — це головний момент, який відрізняє ароматну 
олію від спаленої гіркоти. Розчавлений зубчик віддає запах маслу за кілька хвилин на помірному вогні, доки шкірка ще жовтувата; якщо почорніла — ароматні масла вже розпалися в гіркі сполуки, і далі рятувати нема чого, тільки викинути й почати з нового зубчика.
Бешамель тут — не прикраса, а зв'язка. Домашній на молоці з мукою й маслом дає гладкий крем; якщо під рукою тільки готовий соус із магазину — підійде, головне, щоб був досить густим, інакше крем із капустою потече і паста в формі плаватиме в рідині замість того, щоб тримати форму шматком.
Шпек і 
провола — це дует жиру і тягучості. Шпек (копчена панчетта) топиться в духовці й пускає жир усередину пасти, провола тягнеться й тримає структуру верхнього шару. Немає провольте — беріть будь-який твердий сир, що плавиться без розшаровування на олію і грудки, моцарела для запіканок теж годиться, хоч і дає трохи іншу текстуру — щільнішу, менш слоїсту.
Панірувальні сухарі зверху — не для хрусткості самі по собі, а для того, щоб під грилем утворилась скоринка раніше, ніж сир під нею встигне пересохнути. Без сухарів сир сам підгорить плямами, поки прогріється весь шар; з сухарями тепло спершу йде в них, і вони беруть на себе перший жар.
Запікати на грилі при 200 градусах — це верхній нагрів, який працює як короткий контактний жар: йде зверху вниз, тому слідкуйте очима, а не по таймеру. 30 хвилин у рецепті — орієнтир знизу; якщо верх уже золотиться плямами раніше — витягайте, бо далі скоринка потемніє до гіркоти швидше, ніж встигнете зреагувати.
Ще від Tomás Ferreira
·