Фото від ШІКреветки по-каталонськи
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 500 г Креветки
- 2 од. Болгарський перець
- 300 г Помідор
- 1 од. Цибуля
- 3 зубчик Часник
- 2 ст. л. Оливкова олія
- 1/2 склянка біле вино
- Базилік кілька листків
- Шафран за смаком
- Сіль за смаком
Кроки
Очистити креветок: відрізати голову, залишаючи хвостик, надрізати спинку панцира, видалити кишковий канал, промити
Помити болгарський перець і помідори пакіно. Помідори розрізати навпіл, перець нарізати дрібним кубиком
У сковороді розігріти оливкову олію, додати часник і цибулю, обсмажити до золотистого кольору
Додати помідори, шафран і біле вино, готувати кілька хвилин
Додати болгарський перець і листя базиліку, готувати ще 10 хвилин
10 хвДодати креветки, готувати пару хвилин, вимкнути вогонь. Готовність: у найтовщому місці 63 °C.
Викласти страву на тарілки й подати
Каталонська кухня — це передусім узбережжя, де риба й морепродукти дешевші за м'ясо, а 
помідори й 
перець ростуть у власному городі. Звідси й страва: мінімум посуду, мінімум рухів, максимум того, що дає сама морква... перепрошую, сам Середземний берег. Це не складна готовка — це готовка, де складність не потрібна, бо кожен інгредієнт і так досить сильний на смак.
Вийде страва чи ні — вирішується не на етапі 
креветок, а раніше: наскільки терпляче ви обсмажите 
цибулю з 
часником і наскільки стримаєтеся не кинути креветки зарано. Креветки тут — фінальний акорд, а не головна дія: вони готуються хвилину-дві, і якщо ви почнете нервувати й передержите їх "про всяк випадок", отримаєте гумові кульки замість ніжного м'яса. Страва прощає майже все, крім поспіху в останню хвилину.
Дехто вважає, що морепродукти — це щось делікатне, що вимагає ювелірної техніки. Ні, тут усе навпаки: головна робота — це звичайний соус із овочів, який готується так само, як готувався б для м'яса чи пасти. Креветки просто занурюються в готовий, уже сформований смак і забирають його на себе за лічені хвилини.
Креветки — серце страви, але не найскладніша її частина. Головне тут — не розмір, а свіжість і те, наскільки ретельно ви приберете кишковий канал: та темна смужка вздовж спинки — це не бруд у прямому сенсі, а те, що дає гіркуватий, "болотяний" присмак, якщо лишити. Хвостик лишаємо не для краси — за нього зручно тримати креветку рукою, це вже другорядне задоволення страви, їсти руками.
Помідори пакіно — це маленькі довгасті італійські помідори, солодкі й м'ясисті, з мінімумом води. Якщо таких не знайшли — беріть будь-які стиглі, щільні помідори з мінімумом насіннєвої рідини: чері, сливки, навіть звичайні грунтові, аби не водянисті. Волога тут — ворог: зайва рідина в сковороді не дасть соусу загуснути, а розведе його до супу.
Болгарський перець ріжемо дрібним кубиком не з естетичних міркувань — дрібний кубик швидше віддає солодкість і встигає пом'якшитися за ті десять хвилин, поки готується з помідорами. Великі шматки просто не встигнуть, залишаться хрусткими сирими кубиками в готовому соусі.
Шафран тут — не данина моді, а каталонська звичка, споріднена з іспанською паельєю: кілька ниточок фарбують соус у золотистий колір і дають той самий легкий пряний аромат, яким славиться іспанська кухня взагалі. Якщо шафрану немає чи він здається дорогим задоволенням — страва не розвалиться, просто колір буде скромнішим, без того сонячного відтінку.
Біле 
вино додається не заради градусів — алкоголь википає, а кислотність лишається і балансує солодкість помідорів і перцю. Якщо вина в домі нема принципово — замініть сухим вином найпростішого рівня або, в крайньому разі, водою з краплею лимонного соку, хоча це вже інша, спрощена історія.
Цибуля й часник обсмажуються до золотистого кольору — це той момент, коли цукри в цибулі починають карамелізуватися, з'являється солодкість і глибина, яких просто у вареної цибулі немає. Не доводьте до рудого чи тим паче коричневого — тут вам не плов, де карамель працює на всю страву, тут потрібна лише легка, фонова солодкість під овочами і морепродуктами.
Ще від Luca Martelli
·