Фото від ШІКнедлики з сиром
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 300 г Хліб
- 300 г азіаго
- 250 мл Молоко
- 100 г Вершкове масло
- 50 г Борошно
- 3 од. Яйця
- 100 г Пармезан
- 1 од. Цибуля
- Шніт-цибуля за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Дрібно нарізаємо цибулю і обсмажуємо до золотистого кольору на сковороді з 40 г розтопленого вершкового масла.
Нарізаємо дрібними кубиками азіаго та черствий хліб, перемішуємо у мисці, додаємо шніт-цибулю та засмажку з цибулі.
Збиваємо яйця до пишної маси, додаємо молоко і вимішуємо.
Виливаємо яйцеву суміш у миску з рештою інгредієнтів і вимішуємо руками, додаючи молоко або хліб за потреби.
Приправляємо сіллю та перцем, формуємо кнедлики розміром з мандарин.
Обвалюємо кнедлики в борошні та варимо невеликими партіями у киплячій воді.
20 хвРозтоплюємо решту 50 г вершкового масла на сковороді.
Виймаємо кнедлики шумівкою, перекладаємо на тарілку та поливаємо розтопленим маслом.
Посипаємо пармезаном, прикрашаємо шніт-цибулею і подаємо гарячими.
Кнедлики з сиром — це спосіб вдруге нагодувати 
хліб, якому ви вже сказали "прощавай". Черствий хліб тут не відходи, а основа: він не має зайвої вологи, тож тягне на себе 
молоко й 
яйце рівно стільки, скільки треба, і тримає форму. Свіжий хліб для цього не підійде — він уже й так мокрий, кнедлик попливе й розповзеться в каструлі ще до того, як зварився.
Вийде чи ні — питання балансу вологи, а не кількості інгредієнтів у грамах. Тісто повинно ліпитися в кулю і не прилипати нахабно до долонь — якщо прилипає, додайте хліба; якщо розсипається — ще трохи молока. Це нормально, рецепт дає напрямок, руки дають остаточне рішення.
Дехто думає, що кнедлики — це просто галушки більшого калібру. Ні: у галушках тісто пружне через 
борошно, а тут каркас тримає хліб, і текстура інша — м'якша, пориста, майже як хлібний пудинг, тільки круглий і варений у воді, а не запечений.
Азіаго тут не для смаку сиру взагалі, а для смаку конкретного сиру: витриманий, трохи гострий, добре тане, але не розтікається в калюжу, як моцарела. Якщо азіаго немає — беріть будь-який твердий сир середньої витримки, що плавиться без сюрпризів: молодий гауда, качотта, навіть нестарий 
пармезан у більшій кількості. Головний критерій — сир має триматися кубиком у руках, а не текти.
Цибулю смажимо до золотистого кольору не заради краси, а щоб вийняти з неї різкість. Сира цибуля в тісті дасть їдкий присмак і зайву вологу, яка розмиє баланс хліб-молоко. Золотиста цибуля — це той момент, коли цукри вже карамелізувалися, а гіркота ще не з'явилася; руда цибуля — то вже про інше блюдо.
Яйця збиваємо до пишноти не для показухи — повітря в яйцях дає кнедлику легкість, інакше він вийде щільним, як галушка з бабусиної каструлі, яку вже не прожуєш з першого разу. Молоко додається поступово саме тому, що хліб у кожного черствий по-своєму: один сухий як сухар, інший ще м'який на дотик. Звідси й формулювання "за потреби" — це не недбалість рецепта, а чесність.
Варити невеликими партіями — не примха, а фізика каструлі у звичайній квартирі. Якщо закинути всі кнедлики одразу, вода охолоне, кипіння зупиниться, і кнедлики почнуть розмокати замість того, щоб схоплюватися зовні. Вода повинна кипіти весь час, поки кнедлик у ній — тоді зовнішній шар швидко стає щільним і тримає форму, а середина встигає проваритися.
Готовність визначаємо не по таймеру, а по тому, що кнедлик спливає і трохи збільшується в об'ємі — це знак, що пара всередині знайшла собі місце. Двадцять хвилин у рецепті — це нижня межа для партії, не присуд для кожного кнедлика окремо; великі кулі варяться довше, менші — швидше.
Масло, яким поливаєте в кінці, — не прикраса, а провідник смаку: холодний кнедлик без масла їсться сухо, тому що хліб усередині забрав усю вологу собі ще на етапі замісу. Пармезан зверху — контраст: азіаго всередині м'який і тягучий, пармезан зверху сухий і солоний, і ця різниця тримає страву від одноманітності.
Ще від Tomás Ferreira
·