Фото від ШІКіш з грибами, курятиною та броколі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 300 г Борошно
- 150 г Вершкове масло холодне
- 100 мл Вода холодна
- Сіль за смаком
- 350 г Броколі
- 350 г Куряча грудка
- 250 г Білі гриби
- 350 г Рікота
- 3 од. Яйця
- 50 г Пармезан
- 1 зубчик Часник
- Чорний перець за смаком
- Оливкова олія за смаком
Кроки
На робочій поверхні насипаємо борошно гіркою з ямкою посередині, викладаємо в неї холодне вершкове масло і холодну воду.
Перемішуємо інгредієнти, добре розминаючи руками, вимішуємо до однорідної гладкої кульки тіста. Обгортаємо харчовою плівкою й охолоджуємо в холодильнику.
30 хвРозкочуємо тісто скалкою до товщини приблизно 5 міліметрів і викладаємо у змащену маслом та присипану борошном форму. Видаляємо зайве тісто по краях.
Миємо броколі, відрізаємо листя, варимо суцвіття на пару до м'якості.
10 хвЧистимо гриби й нарізаємо їх кубиками. Розігріваємо оливкову олію, додаємо часник. Додаємо гриби й обсмажуємо.
На тій самій сковороді обсмажуємо курячу грудку, нарізану шматочками, до готовності. Додаємо сіль і перець. З'єднуємо з грибами. Готовність: усередині 74 °C.
Готуємо крем із рікоти, яєць і пармезану, змішуючи в мисці.
Випікаємо основу з тіста 'наосліп' в розігрітій до 180 градусів духовці з пергаментним папером і сухим нутом.
10 хвВиймаємо основу й наповнюємо грибами, курятиною та кремом із рікоти. Випікаємо при 180 градусах.
Даємо кішу трохи остигнути перед подачею.
Кіш — це французький родич нашого пирога з начинкою, тільки замість дріжджового тіста тут пісочне, пресноване, без зайвих балачок. Суть проста: хрустка основа тримає форму, а всередині — крем із
яєць та сиру, що при випіканні схоплюється, як заварний крем, тільки солоний. Якщо розумієте цей принцип, то курку з грибами й
броколі можна міняти хоч на що завгодно — техніка не зміниться.
Вийде чи ні — залежить не від духовки, а від двох речей: наскільки холодне було
масло в тісті і чи встигла основа підрум'янитись сама, до того як у неї заллють крем. Все решта — деталі, які прощають помилки.
Дехто каже — пісочне тісто для кіша треба довго вимішувати, щоб було еластичне. Ні, бо еластичність тут ворог: довге вимішування розігріває масло руками й будить у
борошні клейковину, тісто стає тягучим, як на пельмені, а при випіканні — твердим і кам'яним замість розсипчастого. Тому руки швидкі, тісто холодне, і як тільки зліпилось у кульку — все, досить.
Масло береться холодним не з примхи. Поки шматочки масла цілі й не розтанули в
борошні, вони при випіканні дають пар — і між шарами тіста утворюються порожнечі, тому основа виходить шарувата й ламка, а не суцільна гумова підошва. Якщо масло тепле чи ви його довго м'яли руками — воно просто змішається з борошном в однорідну пасту, і тісто спечеться щільним коржем.
Вода теж холодна — з тієї ж причини, щоб не підганяти масло до танення раніше часу.
Борошно звичайне пшеничне, нічого спеціального тут не треба. А ось з маслом варіанти обмежені: тільки вершкове, і тільки холодне — маргарин чи
олія сюди не підійдуть, бо саме тверді кристали масла створюють ту шаруватість, про яку я щойно казав.
Випікання основи «наосліп» — це не забаганка французьких кухарів, а рішення конкретної проблеми. Якщо покласти сирий крем на сире тісто, то поки верх допечеться, низ просто розмокне від вологи крему і стане сирим тістом під шаром запеченого крему — неприємний сюрприз, коли ріжеш шматок. Тому основу спочатку підсушують окремо, пергамент і вантаж (у вас — сухий нут, у мене вдома частіше горох чи навіть звичайна квасоля — будь-що важке й дрібне, що не дасть тісту здутись бульбашками) притискають тісто до форми, поки воно не "застигне" в потрібній формі.
Броколі варите на пару до м'якості — дивіться на суцвіття, а не на годинник: виделка повинна входити легко, без опору, але сама квітка не повинна розповзатись у кашу. Якщо пароварки немає — звичайна тарілка-сито над каструлею з окропом під кришкою з іншої каструлі теж пароварка, тільки саморобна.
Гриби й курку смажите на одній сковороді послідовно — це не лінь, а економія смаку. Після грибів на сковороді лишається їхній сік і підсмажені крихти, і курка, яка смажиться слідом, забирає весь цей аромат собі. Якщо білих грибів не знайшли — беріть печериці, тільки звичайні, не марінований суп з банки, навряд чи печериці дадуть такий же глибокий дух, як
білі, зате вологи виділять менше, і смажити буде простіше.
Крем з
рікоти,
яєць і
пармезану — це і є серце кіша, той самий заварний крем, тільки солоний. Яйця тут не для зв'язки, а для згортання: при нагріванні білок яйця схоплюється і тримає всю масу разом, тому крем перетворюється з рідкого на щільний, ніжний, що тримає форму в розрізі. Рікоту можна замінити на будь-який м'який некислий сир подібної консистенції — головне, щоб він не був занадто водянистим, інакше крем не схопиться як слід і піде шаром рідини на дні.
Дайте кішу остигнути перед подачею не з етикету, а з фізики: гарячий крем ще не до кінця "стабілізувався", і шматок просто розпливеться по тарілці, замість того щоб тримати форму чистим зрізом. Терпіння тут — не чеснота заради чесноти, а прямий інгредієнт смаку й вигляду страви.
Ще від Liam Murphy
·