Фото від ШІБуріто з курятиною
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 400 г Куряча грудка
- 200 г Болгарський перець
- 200 г Болгарський перець
- 100 г Цибуля
- 150 г тягучий сир, типу едамера
- Каррі за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Салат листовий за потреби
- Сальса за смаком, або гуакамоле
- Оливкова олія для смаження
- Тортилья за потреби
Кроки
Розігріваємо олію на двох сковородах. На одній обсмажуємо цибулю та болгарський перець, на іншій – нарізане тонкими скибочками куряче філе.
Солимо і перчимо обидві страви.
Накриваємо сковороду кришкою і продовжуємо готувати, поки перець і цибуля не підсмажаться.
Коли курятина майже готова, додаємо трохи каррі для аромату та продовжуємо смажити до повної готовності (74 °C). Зменшуємо вогонь до мінімуму.
З'єднуємо перець і цибулю з курятиною, додаємо едамер.
Чекаємо, поки сир почне тягнутися, начинка готова.
На тортилью кладемо салат айсберг, щіпку солі та трохи начинки з курятини, перцю, цибулі й сиру.
Завершуємо гострою сальсою або гуакамоле.
Закриваємо тортилью і подаємо.
Буріто — це по суті спосіб з'їсти три окремі страви одним рулоном, щоб кожен шматок мав і м'ясо, і овоч, і сир, і гостроту. Тому тут головне не "обсмажити курку", а розкласти роботу на дві сковороди одночасно: поки 
перець із 
цибулею доходять під кришкою, курка смажиться поруч своїм ходом. Якщо робити це послідовно на одній сковороді — встигне або перець розваритись в кашу, або курка пересохне, поки чекає компанію.
Вийде це чи ні, вирішується в двох точках. Перша — готовність курки за ознакою, а не за часом: 74°C всередині філе — це та межа, після якої білок вже не сирий, але шматок ще не перетворився на підошву. Друга — сир. Едамер кладуть в останню хвилину, на мінімальному вогні, і чекають, поки він почне тягнутися ниткою — це сигнал, що начинка зібралась в одне ціле, а не просто лежить поряд шматками.
Дехто думає, що буріто — це "завернути що завгодно в лаваш". Ні, різниця саме в гарячій начинці, яка встигає сплавитись із сиром до загортання: холодна курка з холодним сиром у 
тортильї — це вже інша страва, пісніша на смак і без тієї тягучості, за яку буріто й люблять.
Курка тут — філе, а не стегно, бо філе рівномірно тонко нарізається і швидко доходить до 74°C без зайвого жиру, який потім витікав би в тортилью і робив її вологою. Якщо є тільки стегно — ріжте тонше і орієнтуйтесь на той самий колір на розрізі, без рожевого.
Два болгарські перці — для об'єму та кольору, а не для смаку в чистому вигляді: перець тут радше носій текстури, тому його й тримають під кришкою — так пар, що накопичується, доводить овоч до м'якості швидше, ніж сухе смаження, і цибуля встигає піти з золотого в рудий колір, а не підгоріти раніше, ніж перець стане м'яким.
Каррі додають саме в кінці смаження курки, а не на початку. Спеції, кинуті в гарячу 
олію з самого старту, встигають підгоріти й дати гіркоту задовго до того, як курка дійде до готовності — тому порошок тут "для аромату", а не для глибокого просмажування.
Едамер — сир, який добре тягнеться і не розпадається на олію при нагріванні, тому саме він тримає начинку в одній консистенції. Будь-який інший твердий сир із схожою жирністю і здатністю плавитись без розшарування підійде так само — моцарела чи гауда тут радше про "плавиться рівно", ніж про конкретну назву.
Сальса чи гуакамоле — це гострий або кислий акцент, який ламає однорідність сиру й курки, тому його кладуть останнім, перед самим згортанням, а не змішують у начинку заздалегідь: інакше кислота почне розм'якшувати тортилью ще на сковороді, і до столу вона дійде вже рваною.
Айсберг на дні тортильї — не прикраса, а бар'єр: холодний хрусткий лист приймає на себе перший жар від начинки і не дає тортильї відразу намокнути знизу, поки ви її згортаєте. Тому його кладуть першим шаром, а не десь посередині.
Ще від Luca Martelli
·