Фото від ШІТорт Гіннес
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 225 г Борошно
- 225 г Вершкове масло
- 100 г Какао-порошок
- 400 мл Пиво
- 350 г Коричневий цукор
- 4 од. Яйця
- 16 г Розпушувач
- 250 г Маскарпоне
- 150 г Вершковий сир
- 250 г Цукрова пудра
- 2 ст. л. Віскі
Кроки
Наріжте вершкове масло кубиками, покладіть у велику миску і збийте міксером разом із цукром до однорідної гладкої маси.
Додавайте яйця по одному, не припиняючи збивати.
Всипте просіяний какао-порошок, а потім просіяне борошно разом із розпушувачем.
Продовжуючи працювати міксером, влийте гіннес, доки тісто не стане оксамитовим і кремоподібним.
Перелийте тісто у форму діаметром 22-24 см, застелену пергаментом, і випікайте в розігрітій до 180 градусів духовці близько 1 години.
60 хвДістаньте торт із духовки, дайте йому повністю охолонути, а тим часом приготуйте крем.
У мисці збийте маскарпоне та вершковий сир із цукровою пудрою і віскі до оксамитової консистенції.
Розподіліть сирний крем по поверхні охололого торта, не розмазуючи його надто рівномірно, а лишаючи хаотичним і пухким.
Торт "
Гіннес" — це брауні-кекс на пиві, замаскований під пивний кухоль: темний, вологий корж і біла шапка крему зверху, яка імітує пінну голівку. Ідея не моя, вона англо-ірландська, і там, де пиво у господарстві частіше, ніж вино, воно рано чи пізно потрапляє в тісто — з тієї ж економії, з якої у нас в тісто йде кефір чи мацоні, що лишився.
Пиво тут не для запаху алкоголю — він випарується в духовці, а для гіркоти хмелю і темного солоду, які врівноважують 
какао і 
цукор так, щоб торт не був приторним. Якщо боїтесь, що відчується саме "пивний" смак — не бійтеся, какао і цукор його забирають, лишається тільки глибина.
Вийде це у вас чи ні, вирішується не на етапі крему, а на етапі тіста: головне тут — не перебити 
масло з цукром до пухкості, як для звичайного кексу, а довести до гладкої, однорідної маси без грудочок. Пухкість тут дає 
розпушувач, а не збите масло, тож збивати довго і запекло — зайве.
Другий момент істини — духовка. 180 градусів і година — це орієнтир, а не присяга: справжня ознака готовості — суха скіпка чи зубочистка з середини коржа. Какао темне, тому колір коржа вам нічого не скаже, тільки прокол.
Масло беріть вершкове, звичайне, не топлене і не розм'якшене до рідини — саме кубиками і холодне з холодильника, тоді міксеру є з чим працювати, і маса вийде гладкою, а не масляною калюжею. Какао — звичайний порошок без цукру, не гарячий шоколадний напій з пакетика: той дасть солодку кашу замість гіркого глибокого кольору.
Борошно і розпушувач просіюйте не з педантизму, а з практичної причини: без цього в тісті лишаються дрібні вузлики борошна й соди, які потім виглядають білими крапками на розрізі і псують текстуру — ком грудок ламає оксамитовість, яку ви щойно домагалися міксером.
Пиво — саме темне, стаутного типу, "гіннес" тут не бренд заради бренду, а характеристика смаку: темний солод, легка гіркота кави чи навіть паленого хліба. Інший темний стаут підійде так само, світле лагерне пиво — ні, воно дасть зовсім іншу, пустішу ноту. 
Яйця додавайте по одному і не поспішайте: кожне має вбитися в масу, інакше масло відшарується і тісто розшаруватиметься вже в духовці.
Форму застеляйте пергаментом не для краси — тісто рідке, вологе, і без паперу має звичку приклеюватися до дна й боків так, що дістати торт цілим стане окремим квестом. Діаметр форми теж не довільна цифра: у вужчій формі той самий об'єм тіста буде пектися довше і може лишитись сирим у центрі, у ширшій — пересохне по краях, поки середина дійде.
Крем — тут 
маскарпоне і 
сир потрібні обидва, бо кожен сам по собі не те: маскарпоне м'яке й ніжне, але пливке, сир дає тілу структуру і легку кислинку, яка не дає крему бути просто солодкою масою. Якщо маскарпоне немає — можна взяти жирну сметану, зціджену через серветку в друшляку годину-дві, щоб вийшла зайва волога, інакше крем потече. 
Пудру, а не звичайний цукор, беруть тому, що цукрові кристали в холодному кремі не розчиняються і скрипітимуть на зубах. Віскі — не обов'язковий, але це той самий принцип, що з пивом у тісті: трохи гіркого й міцного аромату, що не дає крему бути просто солодкою білою хмарою. Нема віскі — обійдетесь і без нього, крем не постраждає критично.
Крем кладіть хаотично, не рівняючи шпателем, — це не недбалість, а частина задуму: верх має нагадувати пінну шапку на кухлі пива, а рівна гладка поверхня крему цю ілюзію просто знищує.
Ще від Luca Martelli
·