Фото від ШІТрояндочки з лазаньї
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 250-300 г Листи лазаньї
- 100 г Пармезан
- 35 г Селера
- 60 г Цибуля
- 60 г Морква
- 350 г Фарш сальсичча
- 350 г Телячо-свинячий фарш
- 80 г Вино
- 400 г Томатна пасата
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 80 г Вершкове масло
- 80 г Борошно
- 800 мл Молоко
- Мускатний горіх за смаком
Кроки
Дрібно наріжте моркву, цибулю та черешкову селеру і обсмажте на оливковій олії.
Додайте ковбаску без оболонки і розімніть дерев'яною ложкою, потім додайте телячий фарш.
Влийте червоне вино і дайте йому випаруватися.
Додайте томатну пасату і тушкуйте близько 30 хвилин на слабкому вогні. Готовність: усередині 71 °C.
Доведіть молоко до кипіння для бешамелі.
Розтопіть вершкове масло, додайте борошно і перемішуйте, утворюючи засмажку.
Влийте засмажку в гаряче молоко та перемішуйте на слабкому вогні протягом кількох хвилин.
Наріжте листи лазаньї смужками завширшки 5-6 см.
Відваріть смужки лазаньї у киплячій воді 1-2 хвилини, відкиньте на друшляк.
2 хвНа кожну смужку викладіть бешамель, рагу і пармезан, потім скрутіть у рулетик.
Викладіть на дно форми рагу і бешамель, розставте трояндочки упритул, заповніть порожнечі.
Запікайте в розігрітій духовці при 190°C конвекція (20-25 хв) або 200°C звичайний режим (30 хв).
25 хв
Лазанья, яку не шарують, а скручують у рулетики й ставлять сторчма — тому й «трояндочки». По суті це та сама болоньєзе з бешамеллю, тільки зібрана інакше: замість пласких шарів, де соус та м'ясо розповзаються по всій формі, тут кожна смужка тіста отримує свою порцію начинки й тримає форму сама. Чесно кажучи, це більше про подачу, ніж про технологію — смак той самий, що й у звичайної лазаньї, а от вигляд інший, і гостям завжди цікавіше, коли на тарілці не прямокутник, а щось схоже на квітку.
Вийде чи ні — залежить не від духовки, а від двох речей: наскільки у вас уварилося рагу і наскільки густа бешамель. Якщо соус рідкий, рулетик розповзеться ще на формуванні — тісто не тримає вологу начинку, воно просто ковзає. Тому тридцять хвилин тушкування рагу — це не формальність для годинника, а момент, коли томатна паста перестає бути рідиною і стає масою, яка лежить на ложці, а не стікає з неї.
На шість осіб рахунок простий: одна упаковка
листів лазаньї, трохи більше кілограма начинки на двох — м'ясо плюс бешамель, і сто грам
пармезану, який тут не прикраса, а сполучна ланка між шарами, коли вони запікаються.
Соффрітто з
моркви,
цибулі та черешкової
селери — це основа, без якої болоньєзе просто не буде болоньєзе, а буде м'ясо в томаті. Селера у рецепті не для хрусткості, а для гіркуватого аромату, що балансує солодкість моркви й цибулі. Якщо черешкової немає — беріть корінь селери, натертий дрібно, принцип той самий: ароматна овочева основа, яка розкривається саме в жирі, тому й смажимо, а не варимо.
Салсічча плюс телячий фарш — це не примха, а розрахунок на два типи жиру й текстури. Свиняча ковбаска дає жирність і пряність (фенхель, часник — що там виробник поклав), телятина — ніжність без зайвого смаку яловичини. Немає салсічі — беріть звичайний свинячий фарш і докиньте трохи фенхелю чи чорного
перцю, механізм той самий: баланс жиру і м'якості.
Вино, яке «випаровується» — це не про алкоголь, який нібито зникає без сліду (не зникає повністю, частина спирту лишається, це міф про те, що вино «вигорає дотла»). Насправді тут інше: вино розчиняє підсмажені частинки м'яса, що пристали до дна, і додає кислотність, яка потім балансує солодкість томатної пасти. Якщо вина немає — трохи винного оцту з водою дасть ту саму кислотну роботу, хоч і без аромату.
Бешамель — класична пропорція
масла й
борошна порівну, це ру, загусник. Механізм простий: крохмаль борошна при нагріванні в жирі набухає і зв'язує
молоко, не даючи йому розшаруватися. Головний дефект тут — грудки, і причина завжди одна: холодну ру заливають у гаряче молоко різко, замість того щоб вливати поступово й весь час мішати. Мускатний
горіх — не для екзотики, а тому що він перебиває борошняний присмак, який інакше відчувається в будь-якому бешамелі.
Варити смужки лазаньї хвилину-другу, а не до готовності — бо вони дійдуть у духовці, вбираючи вологу з рагу і бешамелі. Переваріть зараз — розваляться при скручуванні, бо тісто втратить пружність. Тому орієнтир тут не секунди, а гнучкість: смужка має згинатися, не рвучись, і не бути ще жорсткою в центрі.
Форма для запікання — звичайна, широка, яка є в кожній квартирі, казан тут ні до чого. Трояндочки ставите впритул одна до одної не для краси, а тому що без опори вони розвалюються набік під час запікання — сусідня притримує сусідню. Порожнечі між ними заливаєте тим самим рагу й бешамеллю, щоб вони не пересохли там, де немає сусіда-підпори. А духовку і 190, і 200 градусів тут вказано невипадково однаково: головне — щоб верх
пармезану пішов рудими плямами, а не залишився блідим, і щоб бешамель усередині закипіла, а не просто нагрілася.
Ще від Kofi Asante
·