Фото від ШІЧізкейк з маракуйєю
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 280 г печиво савоярді
- 150 г Вершкове масло
- 250 г Йогурт звичайний або ароматизований маракуйєю
- 500 г Вершковий сир
- 100 г Цукор
- 60 г кокосове борошно
- 8 г Желатин
- 30 мл Молоко
- 4 од. Маракуйя
- 70 г цукрова пудра
- 18 г Кукурудзяний крохмаль
- 200 мл Вода
Кроки
Плоди маракуйї помити, розрізати навпіл і чайною ложкою вибрати м'якоть у дрібне сито, щоб відокремити насіння.
Отримане пюре перелити в каструльку, додати цукрову пудру і варити кілька хвилин.
Кукурудзяний крохмаль розвести у воді та влити до соку, поставити на вогонь і, помішуючи, уварювати до загусання.
Готовий соус перелити в миску і лишити охолоджуватися до кімнатної температури.
Печиво подрібнити за допомогою блендера до дрібної крихти.
Вершкове масло розтопити в мікрохвильовці або на дуже слабкому вогні й додати до подрібненого печива, ретельно перемішати.
Отриману масу викласти рівним шаром на дно форми, застеленої пергаментом, добре притиснути і ущільнити.
Форму поставити в холодильник, щоб основа застигла.
Желатин замочити в холодній воді, коли він розм'якне — віджати і розчинити в теплому молоці.
У великій мисці змішати вершковий сир, йогурт, цукор і кокосове борошно.
Додати розчинений желатин і добре перемішати.
Дістати основу з холодильника, викласти на неї сирну масу, рівномірно розподілити і поставити в холодильник щонайменше на 2 години.
120 хвКоли час мине, зверху рівномірно викласти соус із маракуйї.
Поставити чізкейк у холодильник ще на 2 години.
120 хв
Чізкейк без випікання — це, по суті, інженерна задача на холод, а не на вогонь. Тут нічого не печеться, тому немає ризику «не пропектися» чи тріснути зверху, як буває з класичним нью-йоркським. Вся робота — у холодильнику, і вийде він чи ні, вирішує не духовка, а 
желатин і час.
Дехто вважає, що безвипічний чізкейк — це спрощений, несправжній варіант. Ні, просто інша механіка тримання форми: замість яєць і температури, які зсідають білок, тут желатин, який застигає холодом. Це не гірше і не краще — це інший інструмент для тієї ж мети: щоб маса трималася скибкою, а не розповзалася кремом по тарілці.
Основна небезпека тут не згоріти, а не застигнути. Якщо поспішити й дістати з холодильника раніше, ніж желатин повністю схопився, низ розмокне, а верх попливе під вагою соусу. Тому «2 години» в рецепті — це не ритуал, а нижня межа: орієнтуйтесь на те, що маса має стати пружною на дотик, а не рідкою, і якщо у вас холодильник слабший або форма ширша — чекайте довше.
Соус із маракуйї тут не прикраса, а друга текстура: кислий і рідкуватий проти щільного солодкого крему. Без нього чізкейк був би просто солодкою масою без характеру.
Печиво й 
масло — це не смак, це фундамент у прямому сенсі: шар, який повинен триматися цілим, коли ви ріжете скибку, а не розсипатися крихтами по тарілці. Масло тут працює як клей — розтоплене, воно просочує крихту і застигає в холодильнику, скріплюючи все в суцільну плиту. Якщо печиво не притиснути добре руками чи дном склянки, лишаться повітряні кишені, і основа трісне під вагою крему. Печиво можна брати будь-яке пісочне, без начинки — головне, щоб воно давало суху крихту, а не грудки.
Вершковий 
сир і 
йогурт — це дует густини й кислинки. Сир сам по собі важкий і прісний, йогурт додає легкості й легкої кислої нотки, яка не дає крему бути нудним. Якщо вершкового сиру немає, беріть щось із такою ж щільною, не рідкою консистенцією — м'який сир типу маскарпоне чи жирний домашній сир, відтиснутий від сироватки, інакше маса просто не застигне до потрібної твердості.
Кокосове 
борошно тут не заради кокосового смаку — це загущувач, який вбирає зайву вологу з йогурту та сиру, роблячи текстуру щільнішою. Якщо його немає, можна спробувати звичайне борошно чи 
крохмаль у меншій кількості, але це вже інша логіка загущення — через варіння, а не через вбирання, тож результат відчуватиметься інакше на язиці.
Желатин — головний механізм усієї конструкції без випікання. Його замочують у холодній 
воді, щоб він рівномірно набух, а не утворив грудки при контакті з теплом. Теплим 
молоком його розчиняють, а не гарячим — бо желатин втрачає здатність застигати, якщо перегріти розчин вище певної межі, яку на око важко вгадати, тому орієнтуйтесь на «тепле, як для дитини», а не «гаряче».
Маракуйя дає сік і насіння окремо — сито тут не примха, а спосіб відокремити гіркувату шкірку насінин від соковитої м'якоті, яка й буде основою соусу. Кукурудзяний крохмаль у воді загущує сік без варіння до кашоподібного стану — доводьте до густини, яка стікає з ложки повільно, стрічкою, а не ллється водою. Якщо свіжої маракуйї нема, підійде заморожене пюре того ж фрукта — головне, щоб це був кислий фруктовий сік, а не сироп, інакше соус вийде приторним і втратить контраст із кремом.
Ще від Elena Rossetti
·