Фото від ШІПаста-салат у яєчному соусі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Доводимо до кипіння велику каструлю підсоленої води й бланшуємо горошок, після чого в тій самій воді відварюємо макарони.
Варимо макарони до стану аль денте, відкидаємо на друшляк і даємо повільно охолонути в окремому посуді.
Подрібнюємо варене яйце, додаємо майонез, каперси та базилік, вливаємо біле вино й лимонний сік, додаємо сіль за смаком.
Поливаємо соусом охололі макарони й добре перемішуємо, додаємо горошок, консервований тунець і міні-моцарелу.
Ставимо салат у холодильник, щоб настоявся.
Паста-салат — це літня математика: гарячі продукти псують холодну страву, а охолоджені не беруть на себе зайвий соус. Тут усе крутиться навколо однієї точки — макарони мають охолонути до кімнатної температури, перш ніж зустрінуться з 
майонезом. Вийде чи ні — вирішується не в холодильнику, а на друшляку.
Дехто кидає гарячу пасту одразу в соус, бо «так швидше». Ні, бо гаряче борошно ще кілька хвилин продовжує вбирати вологу й жир — і майонез із 
яйцем просто зникає всередину макаронини, а на тарілці лишається суха грудка. Охолола паста вже закрита, соус лягає зверху, а не всередину — і салат живе на столі, а не всихає за годину.
Друга точка — вода після 
горошку йде на макарони. Це не економія заради економії, а логіка: 
сіль і трохи зеленого смаку вже розчинені, вода киплячи — чого її зливати. У звичайній квартирі це ще й одна каструля замість двох і одна конфорка, яка не завжди вільна.
Соус із варених яєць і майонезу тут не прикраса, а зв'язка: яйце дає оксамитовість, 
вино й лимон — кислотність, без якої майонез у теплі швидко стає нудним і приторним. Каже «настоятися в холодильнику» — це не формальність для списку кроків, а час, за який олія в соусі встигає просочити пасту рівномірно, а не плямами.
Макарони беріть ті, що тримають форму після варіння — короткі, з ребрами чи дірочками, типу фузіллі чи пенне: вони чіпляють соус поверхнею, а не розмазують його. Довгі спагеті в холодному салаті злипаються в стрічку, і соус просто стікає з них на дно миски, а не залишається на кожній порції.
Аль денте тут не примха — це запас міцності. Паста доварюється трохи й під час охолодження, і від контакту з кислим соусом. Якщо зварити до повної м'якості одразу, за годину в холодильнику вона перетвориться на кашу. Перевіряйте не по годиннику, а розкусивши: середина має чинити легкий опір зубу, без білої крупинки сирого борошна в центрі.
Тунець консервований бере олію чи власний 
сік — обидва варіанти підійдуть, головне злити зайву рідину, інакше вона розбавить соус і той потече. Горошок свіжий чи морожений — різниці після бланшування майже немає, беріть, що є під рукою, це не той інгредієнт, заради якого варто їхати на інший ринок.
Міні-
моцарела тут не для краси, а для контрасту: холодна щільна куля серед м'якої пасти — це пауза для зуба, інакше вся страва на один смак і одну текстуру. Немає моцарели — беріть будь-який м'який несолоний сир, що тримає форму кубиками, твердий сир типу пармезану сюди не піде, він висушить, а не доповнить.
Каперси й лимонний сік — це той самий принцип кислоти, що й у будь-якому соусі на майонезі: без неї жир швидко набридає. Немає каперсів — трохи маринованого огірка дрібно посіченого дасть схожу різкість, хоч і не той самий солоний укол.
Біле вино в соусі випаровує частину спирту й лишає тільки кислотність і аромат — заміните на ще трохи лимонного соку, просто додавайте обережно, бо кислота тут не повторювана, перекислити легше, ніж виправити.
Ще від Tomás Ferreira
·