Фото від ШІПіца з цвітної капусти
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 кг Цвітна капуста
- 30 г Борошно
- 50 г Пармезан
- 2 од. яєчні білки
- Мускатний горіх за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 150 г Фіор ді латте
- 150 г томатна пасата
- 20 г Оливкова олія
- 1 ч. л. Орегано
- Базилік за смаком
Кроки
Цвітну капусту промиваємо, відрізаємо стебло та зовнішні листки. Ножем відділяємо суцвіття та промиваємо під водою, обсушуємо рушником.
Перекладаємо суцвіття у чашу блендера та подрібнюємо до дрібної крихти.
Додаємо пармезан, яєчні білки, мускатний горіх, сіль і чорний перець, перемішуємо.
Перекладаємо масу в миску, додаємо рисове борошно і ретельно перемішуємо.
Форму діаметром 32 см вистилаємо пергаментним папером і викладаємо туди підготовлену масу.
Розігріваємо духовку до 200 градусів і випікаємо основу для піци.
30 хвФіор ді латте відкидаємо на сито для стікання води, а потім нарізаємо скибочками або кубиками.
Томатну пасату перекладаємо в миску, додаємо щіпку солі, орегано і листочки базиліка.
Виймаємо основу з духовки, розподіляємо ложкою томатний соус, потім викладаємо фіор ді латте.
Допікаємо піцу в духовці за температури 200 градусів.
12 хв
Піца з цвітної 
капусти — це не «дієтична версія піци», а окрема страва, яка просто одягнена в піцову форму. Тут немає дріжджового тіста, яке треба вимісити й дати підійти — замість нього подрібнена капуста, яєчний білок і 
пармезан працюють як каркас, що тримає форму в духовці. Вийде чи ні — вирішується на етапі віджимання вологи й на товщині шару, а не на красивих словах про корисність.
Головна причина, чому така основа розповзається замість того, щоб триматися цілою скибкою — зайва вода. Цвітна капуста на вісімдесят з гаком відсотків вода, і якщо її не прибрати, жодне 
борошно й жоден білок коржа не врятують: низ буде м'який, а не хрусткий. Тому в цьому рецепті критична точка — не духовка, а те, наскільки сухою вийшла крихта до змішування з іншими інгредієнтами.
Дехто каже — цвітну капусту для такої основи обов'язково треба спочатку відварити або пропарити. Ні, бо тоді вона вбирає ще більше води, ніж має сирою, і висушити її потім складніше, а не легше. Сира подрібнена капуста легше віддає вологу при віджиманні й при випіканні, ніж та, що вже напилась окропу.
Друга точка, де страва або тримається, або розвалюється на тарілці — це момент, коли основу виймають із духовки для соусу. Якщо корж ще м'який і вологий усередині, томатна 
пасата просто просочить його наскрізь, і ви отримаєте не піцу, а запіканку в калюжі. Основа має бути підсушеною й трохи пружною на дотик, із рум'яним краєм — це і є сигнал, що можна класти начинку, а не таймер на кухонній плиті.
Цвітну капусту беріть щільну, з білими, щільно прилеглими суцвіттями — рихла й жовтувата віддасть при подрібненні ще більше вологи, а вам і без того є з чим боротися. Після подрібнення в крихту масу варто віджати руками або через тканину, хоч цього кроку й немає прямим текстом у рецепті — логіка та сама: менше води в крихті, менше шансів на мокру основу. Якщо блендера немає, можна натерти капусту на крупній тертці — вийде грубіше, але механізм той самий.
Борошно в рецепті боротиметься з тією ж водою, яку не вдалося прибрати механічно — воно зв'язує залишкову вологу під час випікання. Тому заміна тут можлива за критерієм «будь-яке борошно, що загущує при нагріванні», і рисове, вівсяне чи пшеничне впораються однаково — різниця буде хіба в кольорі коржа, не в тому, тримається він чи ні.
Яєчні білки — це клей, а не смак. Саме білок, згортаючись при нагріванні, скріплює крихту капусти в суцільний пласт, тому недолити білка — ризикувати тим, що основа розсиплеться під піцерізкою. Заміни тут шукати важко: альтернатива — цільне яйце, але тоді жовток додасть жиру й ваги, і корж вийде щільнішим.
Пармезан у основі — не для смаку сиру, а для солоності й ще трохи для структури: тверді витримані сири при запіканні підсихають і додають крихті каркасу. Якщо пармезану немає, підійде будь-який твердий сир тривалої витримки з вираженим смаком — молодий м'який сир сюди не годиться, він радше додасть вологи, ніж забере.
Фіор ді латте — молодий м'який сир, тому його обов'язково відкидають на сито: він тримає в собі сироватку, і якщо викласти його мокрим, та сама вода, з якою ви боролися на етапі капусти, повернеться назад через сир. Якщо фіор ді латте не знайшли — підійде будь-яка нежирна свіжа моцарела, за тим самим правилом: чим менше в ній вологи до духовки, тим чистіше вийде верх піци.
Томатна пасата з 
орегано і 
базиліком тут не вимагає варіння — соус доходить до смаку вже в духовці, на теплі коржа й сиру. 
Олія в кінці — для аромату й блиску, а не для смаження, тож лийте її вже на готову піцу або в саму пасату, а не на сковороду.
Температура 200 градусів у звичайній квартирній духовці — орієнтир, а не закон: якщо духовка слабша або не тримає тепло рівномірно, перший етап випікання основи може зайняти довше за вказані тридцять хвилин, і це нормально — орієнтуйтесь на сухий, пружний, рум'яний по краях корж, а не на дзвінок таймера.
Ще від Nora Vasquez
·