Фото від ШІПаста з гарбузом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 500 г Гарбуз
- 50 г Волоський горіх грубо нарубані
- 25 г Гарбузове насіння
- 3 гілочки Шавлія
- 25 г Каперси дрібно нарубані
- 4 зубчик Часник подавлені
- 50 г Пармезан свіжотертий
- ½ од. Лимон сік та дрібно тертa цедра
- 400 г Макарони
- 25 г Вершкове масло для смаження
- 1 ст. л. Оливкова олія для смаження
- Сіль
- Чорний перець свіжомелений
- 50 г Пармезан свіжотертий
Кроки
Перемішати кубики гарбуза з олією, сіллю та перцем і викласти на деко, застелене пергаментним папером.
Запікати в розігрітій духовці при 180 градусах (конвекція) 20 хвилин, доки гарбуз не стане м'яким і трохи не підрум'яниться.
20 хвОбсмажити волоські горіхи та гарбузове насіння на сухій сковороді, доки перші насінини гарбуза не почнуть лопатися.
Додати вершкове масло та шавлію і залишити на середньо-низькому вогні.
Відварити пасту аль денте в злегка підсоленій воді.
Відцідити пасту, залишивши 100 мл води з-під неї для соусу.
Влити 100 мл води з-під пасти на сковороду з гарбузовим насінням та горіхами, додати каперси, часник, пармезан, сіль та перець для соусу.
Приправити невеликою кількістю лимонного соку та тертої цедри лимона.
Ретельно перемішати пасту та запечені кубики гарбуза із соусом.
Викласти на тарілки та подати з пармезаном, свіжомеленим перцем та невеликою кількістю солі.
Паста з 
гарбузом — це про те, що гарбуз сам по собі в сковороді нічого цікавого не дасть, він водянистий і без духовки перетвориться на кашу замість того, щоб тримати форму кубиками. Тому його запікають окремо — суха жарка духовка забирає зайву вологу й одночасно карамелізує цукор, який у гарбузі є завжди, просто не завжди встигає проявитись. Звідси й підрум'янені краєчки, яких на сковороді ви б чекали годину.
Вийде чи ні — залежить не від пропорцій, а від двох речей: чи дасте гарбузу справді стати м'яким (а не «вже якось пропікся»), і чи не поспішите з 
маслом та 
шавлією, коли воно почне пахнути 
горіхом, а не просто топитись. Якщо обидва моменти впіймаєте на дотик і на запах — решта складеться сама, бо соус тут не варять окремо, він збирається з того, що вже є на сковороді.
Дехто вважає, що гарбуз можна просто потушкувати разом з 
часником і 
каперсами — вийде швидше. Ні, бо тоді він віддасть воду в сковороду, а не в пару духовки, і замість кубиків у вас буде пюре з шматками, яке розповзеться по тарілці й розбавить соус до водички.
Гарбуз беріть щільний, не той водянистий сорт, що на кашу — чим менше в ньому вологи від природи, тим менше шансів, що духовка не впорається за свій час і вам доведеться продовжувати, поки сусідні шматки вже підгорять. Готовність перевіряйте ножем чи виделкою: входить легко, без опору — значить, м'який, а не «майже». Підрум'янені краї — це вже бонус, вони з'являться самі, якщо не накрити деко фольгою і не заважати гарбузу випускати пару.
Волоські горіхи та 
насіння смажте на сухій сковороді не заради краси, а щоб вигнати з них зайву вологу й розбудити 
олію, яка в них є — саме вона дає той горіховий запах, якого немає в сирому насінні. Перші тріски гарбузового насіння — сигнал, що далі піде пригорання, а не ароматизація, тому саме тут час класти масло.
Масло плюс олія — не примха, а розрахунок: саме масло горить швидше й дає смак, олія підіймає поріг, коли воно почне чорніти. Якщо олії без запаху вдома немає — беріть будь-яку рослинну, аби не мала власного характеру, бо тут вона лише підстраховка, а не учасник смаку.
Каперси ріжте дрібно свідомо: цілими вони дають солоні спалахи в окремих шматках пасти, а подрібнені розходяться по всьому соусу рівномірно — тут потрібен саме другий варіант, бо соусу мало, і йому нема куди ховати нерівномірність.
Воду з-під пасти не виливайте не з економії, а тому що в ній є крохмаль — він і є той загусник, який зв'яже масло, 
пармезан і лимонний сік в єдину текстуру, а не в окрему калюжу олії окремо від сиру. Пармезан беріть свіжотертий, бо вже тертий у пакеті підсихає і погано плавиться, даючи грудки замість гладкого соусу.
Лимонна цедра й сік тут не для кислоти, а щоб розбудити солодкість гарбуза — вона інакше губиться серед масла й сиру. Тертіть цедру дрібно і в останню мить, бо ефірні олії з неї випаровуються швидко, і через п'ять хвилин запах уже не той.
Ще від Ostap Melnyk
·