Фото від ШІСпагеті болоньєзе
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 50 г Бекон
- 2 од. Цибуля дрібно нарізана
- 2 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 2 ч. л. Сушений чебрець сушений
- 500 г Фарш яловичий
- 100 мл Вино
- 100 г в'ялені томати дрібно нарізані
- 2 ст. л. бальзамічний оцет
- 800 г томати рублені консервовані
- 2 ст. л. Оливкова олія
- Сіль
- Чорний перець
- 400 г Макарони
- 75 г Пармезан свіжотертий
- 2 краплі Оливкова олія
Кроки
Обсмажте бекон в оливковій олії на середньому вогні. Вийміть бекон і дайте йому стекти.
Покладіть цибулю, часник і чебрець у каструлю з беконовим жиром та обсмажуйте, помішуючи.
Додайте м'ясо, підрум'яньте його, влийте вино. Додайте в'ялені томати, бальзамічний оцет і нарізані томати.
Накрийте кришкою і тушкуйте на слабкому вогні близько 1 години, щоб соус не википів досуха.
60 хвЗваріть спагеті за інструкцією на упаковці.
Подавайте пасту в глибоких тарілках із болоньєзе, скропивши оливковою олією і посипавши пармезаном.
Болоньєзе — це не соус до
пасти, це спосіб витягнути з дешевого
фаршу смак, на який у нього самого б не вистачило характеру. Все, що тут відбувається —
бекон, довге тушкування,
вино, — це робота над тим, щоб м'ясо перестало бути просто м'ясом, а стало основою смаку.
Вийде чи ні — вирішується на етапі обсмажування бекону і
цибулі, задовго до того, як ви бачите фарш. Якщо бекон не встиг віддати жир, а цибуля — стати прозорою і солодкуватою, соус далі просто не наздожене втрачене.
Година тушкування в кінці — не формальність для годинника. Це час, за який колаген у фарші розпадається, а томати віддають воду і загущуються природно, без борошна чи крохмалю. Коротше — буде водяниста підлива. Довше — буде смачніше, якщо не дасте википіти досуха.
Дехто вважає, що болоньєзе можна зварити за двадцять хвилин, додавши готовий томатний соус з банки. Ні, можна — вийде просто м'ясна підлива з томатним присмаком. Болоньєзе починається там, де закінчується терпіння поспішати.
Бекон тут — не окрема страва, а джерело жиру з характером: копченим, солоним, із власним смаком, якого в нейтральній
олії немає. Саме в цьому жирі далі смажиться
цибуля, і вона забирає цей смак на себе. Якщо бекону нема — візьміть шматок сала чи грудинки, суть та сама: жир, що пахне чимось, а не нічим.
Цибулю й
часник кладіть у той самий жир, поки він ще гарячий, і не поспішайте. Тут механізм простий: цибуля повинна стати м'якою і прозорою, віддати свою різкість і натомість набрати солодкості. Часник горить швидко й гірчить, тому його місце — ближче до кінця цього етапу, не раніше.
Фарш беріть яловичий, не надто пісний — трохи жиру в ньому потрібно, інакше соус вийде сухуватим навіть при довгому тушкуванні. Підрум'янюйте його так, щоб на дні каструлі з'явилася коричнева скоринка — це не пригоріле, це смак, який потім
вино розчинить і забере в соус.
Вино тут не для градуса, а для розчинення тієї самої скоринки з дна каструлі — кислота й спирт витягують звідти те, що звичайна вода не візьме. Якщо вина нема, підійде вода з ложкою оцту: головне — кислотність, яка розчиняє.
Два види томатів — свіжі й ті, що йдуть пізніше у великій кількості, — працюють по-різному: перші дають концентрований, майже пасткований смак, другі — об'єм і соковитість.
Оцет серед них — не для кислоти самої по собі, а щоб збалансувати солодкість томатів, інакше соус буде приторним.
Пасту варіть окремо й недовго тримайте разом із соусом — вона тут гарнір до м'яса, а не навпаки, хоч італійці з цим посперечаються.
Пармезан трріть свіжим, бо готовий тертий у пакетику вже втратив половину запаху, лишилася тільки
сіль і текстура.
Ще від Daniel Okoye
·