Том Ям супФото від ШІ

Том Ям суп

Порцій: 4 Приготування 30 хв Супи

Інгредієнти

Кроки

  1. Очистіть креветки від панцира, зробіть надріз і видаліть кишкову смужку.

  2. Доведіть овочевий бульйон до кипіння та вмішайте пасту том ям.

  3. Додайте креветки, печериці, цибулю-шалот, часник, лемонграс, листя каффір-лайма, галангал, імбир, цукор, чилі та рибний соус.

  4. Варіть суп 5 хвилин, потім додайте помідори.

    5 хв
  5. Приправте за смаком соком лайма, цедрою, рибним соусом, цукром і кокосовим молоком.

  6. Розлийте суп по мисках і посипте коріандрою та чилі.

Том Ям — це суп, який тримається не на кількості інгредієнтів, а на балансі чотирьох смаків: кислого, гострого, солоного й трохи солодкого. Якщо цей баланс не зійшовся в кінці — суп не вдався, скільки б креветок ви туди не поклали. Тому головна робота тут не на плиті, а на язиці, в останню хвилину.

Дехто думає, що том ям — це суп з кокосовим молоком, густий і білий, як на фото в меню тайських ресторанів. Ні, в класичному варіанті кокосового молока або зовсім немає, або його ледь-ледь, для м'якості. Тут його дві ложки на цілий літр бульйону — це не вершки, це лише легкий дотик, щоб гострота не різала, а грала.

Вийде це блюдо чи ні — залежить не від техніки, а від того, наскільки свіжа ароматика: лемонграс, галангал, листя каффір-лайма. Це не спеції з банки, які лежать роками й нічого вже не пахнуть. Це трави, і робота з ними — перша половина успіху.

Креветки — головний білок тут, і їх не варять довго: кишкову смужку видаляємо не для краси, а тому що вона гірчить і псує чистоту бульйону, заради якої взагалі варто готувати цей суп. Великі креветки обрані не випадково — дрібні за ту ж хвилину-дві у гарячому бульйоні встигнуть перевaритись і стати гумовими, а великі якраз доходять до пружного стану, коли м'ясо ще соковите.

Паста том ям — це концентрат, основа смаку, і тут важливо не скільки її класти за рецептом, а скільки у вас в банці солі й гостроти — вони в різних виробників різні. Орієнтуйтесь на колір бульйону: він має стати насичено-рудим, не блідим. Якщо такої пасти немає — заміна можлива за принципом: щось кисло-гостре на основі чилі й лемонграсу, навіть домашня паста чилі з лаймовим соком підійде, хоч смак і зміниться.

Лемонграс труть дрібно не з примхи — у цілих стеблах ефірні олії зверху, під жорсткою оболонкою, і якщо різати великими шматками, аромат просто не встигне вийти в бульйон за ті хвилини, що суп кипить. Те саме з галангалом і імбиром — це не одне й те саме, галангал гостріший і деревніший на смак, і якщо його немає, імбир не замінить його повністю, хіба трохи наблизить.

Гриби тут на чвертинки, а не дрібно — вони повинні залишитись грибами, а не розчинитись у бульйоні. Шалот ріжуть тонкими часточками, бо він солодший за звичайну цибулю і м'якший при недовгому варінні — повноцінна ріпчаста цибуля тут дасть зайву гіркоту й буде довше доходити до потрібної м'якості.

Помідори кладуть пізніше за решту — п'ять хвилин різниці тут не випадкові: якщо варити їх разом з усім з самого початку, вони розваляться в кашу і суп втратить прозорість, яка для том яму так само важлива, як і смак.

Кінцевий крок — сіль, цукор, лайм, рибний соус — це не формальність «приправити за смаком», а власне суть страви. Куштуйте ложку за ложкою: мало кислого — лайм, мало солоного — рибний соус, занадто гостро — крапля цукру чи кокосового молока зглажує, а не прибирає гостроту зовсім. Терпіння тут складник не менший за лемонграс — не поспішайте закривати каструлю, доки смак не зійдеться.

Ще від Nadia Yilmaz

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu