Фото від ШІСпагеті з кабачків під болоньєзе
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 2 од. Кабачок
- 300 г Фарш яловичий
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 2 зубчик Часник
- 2 од. Морква грубо натерта
- 2 од. Селера
- 1 од. Кабачок грубо натертий
- 50 г Томатна паста
- 400 г томати рублені консервовані
- 1 ст. л. Оливкова олія
- 1 ч. л. Орегано
- 1 ч. л. Сушений чебрець
- Сіль
- Чорний перець
- 50 г Пармезан
- 1 жменя Зелень
Кроки
Розігріти оливкову олію в каструлі на середньому вогні, додати цибулю й помішувати, доки вона не стане прозорою.
Додати м'ясо і обсмажити до рум'яності, постійно помішуючи.
Додати всі інші інгредієнти та добре перемішати.
Тушкувати під кришкою 1 годину.
60 хвПрисмачити спеціями, сіллю та перцем до смаку.
Подати зі спагеті або викласти зверху на нашаткований кабачок.
Посипати невеликою кількістю пармезану та свіжими травами.
Болоньєзе — це не соус, це спосіб витягнути смак із дешевого м'яса й купки овочів за рахунок часу. Тут він класичний, тільки подають не на звичайні спагеті, а на
кабачок, нашаткований стрічками. Вийде чи ні — вирішує одне: чи дасте ви соусу час стати густим, а не рідким томатним супом з
фаршем.
Головна помилка — поспіх на кроці з тушкуванням. У рецепті написано годину, і це не забаганка, а нижня межа: за цей час волога з томатів і овочів випаровується, смаки м'яса,
часнику й трав встигають одружитися, а не просто познайомитись у каструлі. Готовність соусу видно — він тримає форму на ложці, не розтікається калюжею.
Дехто каже: болоньєзе готують із фаршу. Ні, тому що фарш — це м'ясо, пропущене через м'ясорубку заздалегідь невідомо ким і з чим, а шматок яловичини, нарізаний і обсмажений вами, дає текстуру, а не кашу. Якщо фарш — єдине, що є під рукою, нічого страшного, просто не очікуйте тих самих волокон у готовому соусі.
Кабачок замість спагеті — не дієтична хитрість заради хитрості, а спосіб прибрати з тарілки зайвий крохмаль і залишити смак соусу голим, без вуалі з пшениці. Хто любить справжню
пасту — покладе поруч спагеті, і це теж правильно, страва не про заборони.
Яловичину беріть не з найніжнішої частини — лопатка чи грудинка з прожилками обсмажиться і потім годину тушкування переробить ці прожилки в желатин, який і дає соусу оксамитовість. Вирізка тут буде марнуванням грошей: за годину в каструлі вона віддасть усю ніжність і стане сухою стружкою.
Цибулю ріжте дрібно і не поспішайте на першому кроці — вона має стати прозорою, а не підрум'яненою. Прозора цибуля розчиняється в соусі, непомітна оком і текстурою, а підсмажена до рум'яна залишить гіркуватий присмак на весь соус, і виправити це вже нічим.
Морква та
селера — тут не для смаку овочів, а для солодкості й глибини, які самі по собі в соусі не з'являться. Морква груба на тертці, бо дрібна розчиниться за годину в кашу й віддасть усю текстуру, а груба тертка лишить трохи опору на зуб. Селера — звичайна стеблова, якщо немає — не біда, обійдетесь без неї, соус втратить тонку гірчинку, і тільки.
Томатна
паста і свіжі томати працюють у парі не випадково: паста дає концентрат, швидку базу кислотності й кольору, а свіжі томати — рідину й свіжість, яку паста сама дати не може. Якщо свіжих томатів немає сезону — беріть
консервовані у власному соку, це чесна заміна, а не компроміс.
Пармезан насипайте в кінці і небагато — його тут не стільки заради смаку сиру, скільки заради солоної гостроти, яка підкреслює м'ясо. Будь-який твердий витриманий сир без надмірної солодкості підійде, головне — щоб він не плавився, а трохи плавився на гарячому, лишаючись крупинками.
Свіжі трави — останній штрих, і тут правило просте: що пізніше покладені, то яскравіший запах. Якщо покласти їх у каструлю на початку тушкування, за годину від запаху не лишиться нічого, крім кольору
зелені у соусі.
Ще від Tomás Herrera
·