Фото від ШІПаста-салат Цезар з куркою
Інгредієнти
- 400 г Куряча грудка
- 25 г Борошно
- 300 г Макарони
- 2 од. салат ромен розібраний на великі шматки
- 50 г Пармезан
- Вершкове масло для смаження
- Оливкова олія для смаження
- Сіль
- Чорний перець
- 2 скибка Хліб
- 15 г Вершкове масло
- 2 філе Анчоуси дуже дрібно нарізані
- 1 ч. л. Вустерський соус
- 75 г Пармезан
- 1 зубчик Часник пропущений через прес
- 1 ч. л. Лимонний сік
- 100 мл Майонез
- 100 мл Крем-фреш
Кроки
Обваляйте шматочки курки у борошні, солі та перці. Запікайте в розігрітій духовці при 180°C (конвекція) 20 хвилин.
20 хвНамастіть хліб маслом з обох боків, наріжте кубиками і підсушіть в духовці на пергаменті 5 хвилин.
5 хвТим часом зваріть пасту за інструкцією на упаковці.
Дайте курці охолонути і наріжте кубиками. Злийте воду з пасти і облийте крижаною водою.
Змішайте анчоуси, вустерський соус, пармезан, часник і лимонний сік до однорідної маси. Додайте майонез і крем-фреш, перемішайте. Приправте сіллю і перцем.
Викладіть охолоджену пасту у миску, перемішайте з дресингом. Додайте салат ромен. Подавайте з куркою, крутонами та пармезаном.
Це не зовсім салат і не зовсім 
паста — щось середнє, і саме тому зручне: холодна паста тримає дресинг краще за будь-яке листя, а листя тут радше для хрусту і кольору. Якщо ви боїтесь, що «цезар з макаронами» — це профанація італійської класики, заспокойтесь: сам 
соус «цезар» італійський хіба що за паспортом кухаря, а придумали його в Мексиці, в ресторані на кордоні, із того, що було під рукою в суботу ввечері, коли закінчились нормальні продукти. Так що паста тут не зрада, а чергова імпровізація в тій самій традиції.
Вийде чи ні — вирішує не курка і не соус, а вода, в яку ви скинете зварену пасту. Гарячі макарони, якщо їх одразу залити дресингом, доварюються власним теплом і тягнуть у себе весь 
майонез і 
крем-фреш, аж поки соус не зникне — ви спитаєте, куди він подівся, а він просто вбрався в пасту і зробив її липкою кашею. Крижана вода зупиняє цей процес миттєво: крохмаль більше не розкривається, паста лишається пружною, і дресинг потім лягає зверху, а не всередину.
Друге вузьке місце — курка. М'ясо, запечене до сухості, соусом уже не врятуєш, скільки його не лий. Орієнтир тут не хвилини в духовці, а сам шматочок: натисніть пальцем — має пружинити і трохи відходити назад, а не бути твердим каменем. 
Борошно на курці — не для хрустини, воно ловить 
сік, який інакше витече на деко, і дає тонку плівку, яка не пускає м'ясо пересохнути так швидко.
Курячу 
грудку беріть ту, що є — головне, не замороджуйте і не розморожуйте двічі, бо тоді м'язові волокна вже самі віддали всю воду ще до духовки, і жодне борошно це не компенсує. Нарізайте однаковими шматками — не для краси, а щоб усі дійшли до готовності одночасно, інакше дрібні пересохнуть, поки великі ще сирі всередині.
Пармезан у рецепті виконує дві різні роботи, тому й ділиться на дві порції: ті 75 г, що йдуть у дресинг, розчиняються в теплому майонезі з крем-фрешем і дають соусу солоність і глибину — без нього «цезар» буде просто майонезом з 
часником. А 50 г зверху — вже не для смаку, а для вигляду і текстури: тонка стружка, яка тане на язиці окремо від усього іншого. Якщо пармезану шкода або немає — беріть будь-який твердий витриманий сир із помітною 
сіллю й горіховим присмаком, грана падано підійде майже без різниці.
Анчоуси лякають багатьох — мовляв, риба в салаті, фу. Насправді їх тут не відчутно як рибу: дрібно нарізані й розтерті з часником і вустерським соусом, вони дають той самий глутамат, що й у в'яленому м'ясі чи соєвому соусі, — соус стає «ситнішим» на смак, без жодного рибного запаху. Якщо анчоусів справді немає, замініть ще однією чайною ложкою вустерського соусу — там риба вже ферментована до невпізнаваності, ефект схожий.
Майонез і крем-фреш разом — це компроміс між ситністю і кислинкою. Один майонез зробить соус важким і присадкуватим, один крем-фреш — заслабким і рідким для пасти. Якщо крем-фреш не знайдете, підійде сметана трохи вищої жирності або грецький йогурт, розведений ложкою 
олії, — суть у тому, щоб була кислота і жирність одночасно, а не щось одне.
Крутони з 
хліба — не окрема випічка, а спосіб не викидати черствий батон. Олія для смаження курки і 
масло для хліба служать різним цілям: масло на хлібі горить і при 180°C встигає тільки підрум'янити скоринку й віддати смак, а довше вже буде гірко, тому крутони варто поглядати, а не лишати на таймер. Якщо духовка маленька й конвекції немає — ставте деко вище, ближче до верхнього нагріву, і просто частіше перевіряйте на колір: з блідого в золотий, не далі.
Зелень тут — ромен, бо в нього товстий хрусткий хребет, який не в'яне від теплого дресингу ще хвилин двадцять. Будь-який інший салат з тонким листям осяде й пустить воду вже на столі. Якщо ромену немає, беріть щось настільки ж щільне — пекінську капусту, наприклад, — а не руколу чи шпинат, вони тут просто розчиняться.
Ще від Yuki Tanabe
·