Фото від ШІКурча в соусі з овочами
Інгредієнти
Кроки
Ретельно вимийте картоплю і очистіть її ножем або овочечисткою, так само вчиніть з морквою та цибулею.
Наріжте овочі великими шматками і викладіть у широку сковороду з товстим дном.
Додайте курячі гомілки, присмачте сіллю та чорним перцем до смаку.
Приправте подрібненим орегано та кількома гілочками розмарину.
Влийте в сковороду 1/2 склянки води та 1/2 склянки білого вина, накрийте кришкою.
Поставте на середній вогонь і готуйте не менше години.
Приблизно в середині приготування перемішайте м'ясо з овочами, за потреби підлийте трохи води.
Додайте горошок, знову накрийте кришкою і дайте курці доготуватися.
Зніміть сковороду з вогню і перекладіть страву на гарну сервірувальну тарілку.
Полийте оливковою олією та прикрасьте свіжим розмарином.
Подавайте курча в соусі гарячим.
Це не тушкована курка в підливі й не суп — це страва на межі, де м'ясо, 
картопля й 
морква готуються в одному посуді, в своєму ж соку, розведеному склянкою 
вина й 
водою. Різниця невелика, а смак інший: вино дає кислоту, яка не дає картоплі розвалитись у кашу, і легкий аромат, який вода сама по собі не дасть.
Вирішує тут не час і не вогонь, а герметичність. Сковорода без кришки — це вже не той рецепт, бо рідина випарується швидше, ніж м'ясо дійде, і ви отримаете сухі гомілки з напівсирою картоплею. Тарілка зверху чи навіть фольга — рятує ситуацію, якщо кришки до сковороди немає.
Гомілки тут не випадково — не грудка. На кістці й зі шкірою м'ясо годину просто не висохне, воно встигає віддати желатин у той самий соус, який потім ліниво облизують з тарілки. Якщо візьмете філе — рахунок часу вже інший, і ризик пересушити зростає в рази.
Дехто скаже — вино в курці зайве, досить і води. Ні, бо справа не в градусах і не в "пікантності", а в кислоті: вона трохи розм'якшує волокна м'яса й не дає крохмалю картоплі злипнутися в клейстер за годину варіння. Вода одна дасть пар, вино дасть ще й структуру.
Курячі гомілки беріть зі шкірою — вона тут не для краси, а для жиру, який піде в соус і не дасть страві бути пісною. Без шкіри теж вийде, просто додайте трохи оливкової 
олії більше, бо нічим тому соусу загуснути й заграти.
Картоплю ріжте великими шматками не з лінощів — маленькі за годину в рідині розваляться, а великі встигнуть просякнути соусом і тримати форму. Сорт беріть не той, що для пюре: надто розварюється. Підійде будь-яка картопля, яка не сиплеться в руках після варіння, — у магазині це часто пишуть як "салатна" чи "для смаження".
Морква й 
цибуля тут не для смаку самі по собі — вони віддають свою солодкість у рідину за годину повільного тушкування і роблять соус, а не просто воду з жиром. Ріжте великими шматками з тих самих причин, що й картоплю.
Горошок додають пізніше не з примхи — він готовий за кілька хвилин, і якщо кинути його разом з усім, до кінця години він перетвориться на безформну кашку. Той самий принцип, за яким у плов зелень кидають в кінці: не все готується однаково швидко, і про це варто пам'ятати, а не сипати все одразу "бо так простіше".
Вино — біле, сухе, без залишкового цукру, бо солодке дасть присмак десерту там, де його не чекаєш. Немає вина — замініть водою з ложкою лимонного соку чи яблучного оцту, кислота важливіша за градус.
Орегано й 
розмарин — трави, які не бояться години варіння, на відміну від базиліка чи кінзи, що за цей час перетворяться на сіно без запаху. Якщо під рукою лише сухі трави — кладіть, працюють так само, різниця невелика.
Сіль і 
перець — за смаком, але краще недосолити на початку й виправити в кінці, коли рідина вже уварилась і смак зосередився: пересолити на старті легше, ніж виправити потім.
Ще від Elena Rossetti
·