Фото від ШІФаршировані конкільйоні
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 500 г Конкільйоні
- 500 г Фарш яловичий
- 1/4 од. Цибуля
- 1/2 од. Морква
- 1/2 од. Селера
- 1 од. Лавровий лист
- 1/2 склянка Вино
- 800 мл Томатна пасата
- 250 г Моцарела
- 30 г Пармезан
- 20 г Пекоріно романо
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Дрібно наріжте цибулю, моркву та черешкову селеру й обсмажте на 2 столових ложках оливкової олії.
5 хвПосоліть, додайте яловичий фарш і лавровий лист та обсмажуйте, розмішуючи, доки м'ясо не підрум'яниться.
Влийте червоне вино, дайте випаруватися, додайте 500 мл томатної пасати.
Накрийте і тушкуйте на повільному вогні, помішуючи час від часу. Готовність: усередині 71 °C.
Моцарелу розламайте руками й подрібніть на шматочки середнього розміру.
Залишок томатної пасати приправте оливковою олією, сіллю й перцем.
Відваріть конкільйоні в підсоленій воді лише половину часу, приблизно 6 хвилин.
6 хвВийміть шумівкою й викладіть сушитися на рушник.
На дно форми для запікання вилийте кілька ложок томатної пасати.
Конкільйоні наповніть м'ясним соусом, моцарелою й ще трохи соусу.
Викладайте наповнені конкільйоні у форму впритул один до одного.
Викладіть зверху решту моцарели, томатної пасати й суміш тертих сирів.
Щільно накрийте форму фольгою й запікайте в розігрітій до 180 градусів духовці.
35 хвЗніміть фольгу, посипте рештою сиру й доготуйте під грилем.
3 хвПодавайте конкільйоні гарячими.
Конкільйоні — це великі мушлі з твердих сортів, і вся їхня робота — тримати форму, поки всередині м'ясний соус, а зовні ще один шар соусу й сир. По суті, це лазанья, якій набридло бути прямокутною і вона згорнулася в мушлі — та сама логіка шарів, той самий дух запіканки, тільки порційно і зручніше накладати на тарілку.
Вийде чи ні — вирішується не в духовці, а раніше, коли ви варите мушлі. Половина часу варіння — це не примха, а розрахунок: паста ще доварюється в духовці, вбираючи вологу з соусу, і якщо зваритиь її повністю зараз, у фользі вона розповзеться в кашу. М'яка мушля — це симптом, причина — зайві три хвилини в каструлі.
Другий момент, від якого залежить результат, — фольга. Вона тут не прикраса, а заміна кришки казана: без неї верх пересохне й зашкарубне раніше, ніж м'ясо всередині прогріється, а сир і соус не встигнуть злитися в одне ціле. Знімаєте її лише в кінці, коли вже можна дати верху зарум'янитися під грилем.
Фарш варто тушкувати довго не заради м'якості шматка — там немає шматка, є дрібний фарш, — а заради соусу: за годину повільного кипіння вода випарується, смаки консолідуються, і те, що було просто м'ясом з томатом, стане підливою, яка тримається на ложці. Терпіння тут і є той інгредієнт, який ви не купите в магазині.
Цибуля,
морква й
селера — це не "для смаку", це основа, яка в італійській кухні зветься соффрітто і виконує ту саму роль, що зажарка в борщі: овочі віддають солодкість і присмак у
олію, а олія потім несе цей смак у весь соус. Якщо соффрітто немає під рукою в повному складі — беріть те, що є, навіть сама цибуля витягне страву, бо головне тут — обсмажити овочі саме в жирі, а не варити у воді, інакше солодкість залишиться в них, а не піде далі.
Фарш беріть яловичий, як і написано, але якщо є суміш яловичини зі свининою — вона дасть соковитіший результат, бо свиний жир тане при нижчій температурі і встигає просочити м'ясо, поки яловичина ще тільки починає віддавати сік. Головне — не шкодувати часу на обсмажування до рум'яної скоринки: це та сама реакція, яка перетворює варене м'ясо на смажене, і без неї соус лишиться пісним, скільки спецій не додавай.
Вино тут не для хмелю, а для кислоти й аромату, яких немає в самій томатній
пасаті. Випарувати його треба повністю — спирт піде, а кислота зв'яжеться з жиром і солодкими овочами, і саме це дає соусу глибину, а не присмак алкоголю. Немає вина — не страшно, трохи оцту чи просто зайва ложка томатної пасати з ложкою лимонного соку виконають подібну роботу, хоч і не ідентичну.
Томатна пасата — це протерті помідори без шкірки й насіння, тобто вже готова основа, а не концентрат. Якщо під рукою лише томатна паста — розведіть її водою вдвічі-втричі, бо паста набагато концентрованіша і без розведення соус вийде різким і кислим там, де мав бути м'яким.
Моцарела тут ламається руками, а не ріжеться ножем, і це не естетика — шматочки нерівної форми тануть нерівномірно, десь залишаючи кишені рідкого сиру, десь тягучі нитки, і саме ця нерівність дає той ефект, коли в одній ложці і соус, і тягучий сир, і нічого не злилося в однорідну масу.
Пармезан і
пекоріно романо зверху — це вже сольова й ароматична нота, тверді сири не тануть, а запікаються скоринкою, тому їх і лишають на останній етап під гриль, а не кладуть разом з моцарелою з самого початку.
Дехто каже — конкільйоні обов'язково варити повністю, бо "недоварена паста — це помилка". Ні, бо тут паста не самостійна страва, а контейнер, який ще 35 хвилин проведе в духовці в оточенні соусу: вона довариться там, вбираючи вологу й смак ззовні, а не з каструлі з водою. Довіряйте розрахунку часу, а не звичці варити до повної готовності — тут це поламає всю конструкцію.
Ще від Elena Rossetti
·