Фото від ШІПанкейки «Ред Велвет»
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 120 г Борошно
- 1 ст. л. Цукор
- 1/2 ч. л. Сіль
- Харчовий барвник за смаком, червоний
- 1 од. Яйця
- 200 мл Молоко
- 30 г Вершкове масло
- 1 ч. л. Розпушувач
- Харчова сода щіпка
- 70 г Вершковий сир
- 70 мл Вершки
- цукрова пудра за смаком
- Кленовий сироп за смаком
Кроки
Просіюємо борошно у велику миску, додаємо розпушувач і харчову соду.
Додаємо сіль і цукор, злегка перемішуємо, щоб порошки рівномірно розподілились.
Окремо розтоплюємо вершкове масло на водяній бані, потім даємо йому трохи охолонути.
До борошняної суміші додаємо розтоплене вершкове масло, молоко та яйце, намагаючись не перемішувати занадто довго.
Додаємо харчовий барвник, червоний, до потрібного відтінку, перемішуємо, щоб він рівномірно розподілився.
Залишаємо тісто відпочити щонайменше 30 хвилин за кімнатної температури.
30 хвРозігріваємо антипригарну сковороду з тонким шаром вершкового масла і починаємо виливати тісто по дві столові ложки за раз.
Готуємо панкейки, поки на їхній поверхні не з'являться дірочки, що означає затвердіння.
Перевертаємо панкейк, щоб підсмажити й з іншого боку.
Повторюємо, поки тісто не закінчиться.
Збиваємо сир для намазування до кремової консистенції, поступово додаючи цукрову пудру.
Додаємо вершки і збиваємо суміш до пишної кремової текстури.
Викладаємо панкейки стопкою один на одного, виливаємо сирний крем зверху.
Щедро поливаємо все кленовим сиропом.
Red Velvet — це не окремий смак, це какао, оцет і червоний 
барвник, замаскований під "особливий" рецепт. У панкейках какао тут взагалі нема — працює лише барвник і легка кислинка від харчової 
соди, тож по суті це ванільні панкейки в ефектному вбранні. Чесно скажу: якщо вам важливий саме смак "справжнього" Red Velvet, тут його не буде — буде гарний бордовий млинець із сирним кремом, і це нормально, бо страва й задумана як видовище на тарілці, а не хімічний експеримент.
Вийде чи ні — вирішує тісто, а не барвник. Головна помилка — замісити його до гладкості, як на оладки з магазину. 
Борошно дає глютен тільки тоді, коли його мішати довго й завзято, а глютен — це те, що робить панкейк гумовим млинцем замість пухнастого. Тому тісто мішаємо ліниво, кілька рухів лопаткою, лишаючи грудочки — нехай 
розпушувач і сода довершать справу в сковороді, а не ви в мисці.
Друге, на чому тримається результат — відпочинок тіста. Тридцять хвилин — не забаганка, а час, за який борошно вбирає вологу рівномірно і бульбашки від розпушувача встигають розподілитися, а не вистрілити одразу в сковороді купкою. Пропустите цей крок — отримаєте панкейки, товсті з одного боку і пласкі з іншого.
На двох їдців тут вийде приблизно шість-вісім панкейків середнього розміру — досить, щоб зібрати охайну стопку і ще лишити крем розтектися по тарілці, а не навпаки.
Борошно й розпушувач з содою — тут працюють у парі, а не дублюють одне одного. Розпушувач — самодостатній, йому досить вологи й тепла. Сода ж сама по собі нічого не вміє, вона потребує кислоти, щоб "запрацювати" і дати додаткову пухкість, нейтралізуючи заодно легку металевість, яку інколи дає барвник. Якщо соди під рукою нема — не біда, збільшіть трохи розпушувач, панкейк просто буде чутливий лише до нього, без зайвого ефекту.
Яйце й 
молоко — це рідина, яка розводить борошно до текстури, що ллється, а не падає грудкою. Яйце додатково зв'язує структуру, тож без нього панкейк розповзеться на сковороді тонким млинцем. Вершкове 
масло, розтоплене й трохи охололе, дає панкейкам м'якість і той самий легкий присмак печива, який асоціюється з Red Velvet більше, ніж сам барвник. Головне — дати маслу охолонути, інакше гаряче масло частково "заварить" яйце просто в мисці, і ви отримаєте нитки замість рівного тіста.
Барвник — суто естетика, тут немає жодного механізму, крім кольору. Кладіть, скільки треба оку: трохи — вийде рожевуватий відтінок, більше — насичений бордовий, класичний для цієї страви. Хочете обійтися без харчової хімії — замініть частину молока соком буряка, колір буде приглушеніший, рудуватий, зате чесний.
Сковороду беремо антипригарну, бо панкейкове тісто — цукрове й молочне, воно охоче пригорає до металу, якщо той не має покриття. Масла — тонкий шар, не калюжа: багато масла смажить краї швидше за середину, і панкейк всередині лишається сирим, поки боки вже підгоряють. Орієнтир готовності — не час, а дірочки на поверхні: це вуглекислий газ від розпушувача шукає вихід назовні, і коли він почав пробиватися бульбашками — пора перевертати, тісто внизу вже достатньо тримає форму.
Сир для намазування й 
вершки в кремі — тут класична пара: сир дає кислинку і щільність, вершки — повітря й м'якість, разом вони не течуть і не застигають грудкою. Якщо сиру для намазування нема, підійде будь-який густий кисломолочний сир без зернистості — маскарпоне, густа сметана, навіть зцідений йогурт, аби консистенція трималася на панкейку, а не стікала одразу вниз. 
Пудру додавайте поступово й на смак — тут не той випадок, де можна помилитися з пропорцією, якщо куштувати по ходу.
Кленовий 
сироп зверху — не прикраса, а той елемент, що розмочує верхній панкейк у стопці й робить укус цілісним, а не "сухий млинець плюс холодний крем окремо". Лийте щедро, саме для цього він тут і є.
Ще від Luca Martelli
·