Фото від ШІСоус з паприки
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 ч. л. Вершкове масло
- 1 ч. л. Борошно
- 100 мл Молоко
- 100 мл вершки для збивання
- 2 ст. л. Томатна паста
- 1 ч. л. Цукор
- 1 ч. л. Часниковий порошок
- 1 ч. л. Цибульний порошок
- 2 ч. л. Паприка
- щіпта Каррі середньої гостроти
- щіпта Кайенський перець
- щіпта Зіра (кумин)
- 1 ч. л. Вустерський соус
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Розтопити вершкове масло в каструлі та вмішати борошно віночком.
Відразу влити молоко й довести до кипіння, помішуючи.
3 хвВмішати решту інгредієнтів — приправити сіллю та перцем, за смаком додати більше спецій, томатної пасти та вершків.
6 хв
Це не
соус з
паприки у класичному сенсі — паприки тут навіть в інгредієнтах нема, а назва лишилась від того смаку, який виходить із томатної
пасти,
карі й кайєну разом. По суті — це соус-основа, béchamel-родич, тільки замість сиру чи
вершків на першому плані томат і прянощі. Вирішує тут одне: чи розійдеться
борошно без грудок, і чи не підгорить молочна основа, поки ви по черзі сиплете спеції.
Структура проста: масляно-борошняна заправка (ру) загущує
молоко, вершки дають тілу соусу оксамитовість, а томатна паста й прянощі — увесь характер. Якщо ру зроблено правильно — соус вийде гладким, як атлас, і ніякий лимон тут не потрібен, щоб це перевірити, досить провести ложкою по дну каструлі: слід має на секунду триматися.
Порція невелика — на чотири, як підлива до м'яса чи риби, не як самостійна страва. У звичайній каструлі на плиті все це займає хвилин п'ятнадцять, і найбільше часу йде не на готування, а на те, щоб не полінуватися вмішати борошно до кінця, поки воно ще сухе й злипається грудочками.
Масло й
борошно в пропорції один до одного — це не примха, а розрахунок: борошну треба обволіктися жиром, інакше при контакті з рідиною воно схопиться грудками, і ви будете їх потім розтирати по стінці каструлі віночком, лаючись. Вогонь тут слабкий, бо завдання — просто прогріти суміш, щоб борошно втратило сирий смак, а не підрум'янити її до горіхового кольору, як роблять у справжньому ру для гумбо. Нам колір не потрібен, нам потрібна в'язкість.
Молоко вливайте поступово і мішайте — ось де ховається найчастіша помилка. Дехто каже: вилий усе одразу, швидше звариться. Ні, бо холодна рідина, влита в гарячу заправку одним махом, створює температурний контраст, через який борошно схоплюється нерівномірно — частина грудочками, частина рідко. Довести до булькання — означає, що крохмаль у борошні розкрився повністю і далі загущувати вже нічим,
соус більше не стане густішим від самого лише кипіння, тільки від випаровування.
Вершки додають жирності й тієї оксамитовості, яку молоко саме по собі не дає — у молоці забагато води відносно жиру. Якщо вершків нема, можна взяти жирніше молоко й трохи більше масла на початку, але текстура буде тонша, не прогнівайтесь.
Томатна
паста — це не прикраса, а головний смаковий стовп: концентрований, уварений томат, солодкувато-кислий, він тримає весь соус разом із цукром, який гасить цю кислоту. Якщо паста гірчить — значить, вона старою посудиною довго стояла, беріть свіжу, тут економити не варто, бо гіркота з основи нікуди потім не дінеться.
Карі, кайєн,
кумин, часниковий і цибулевий
порошок — усе це класичний набір барбекю-соусів американського штибу, не близькосхідний і не індійський набір, попри слово "карі" в назві. Солодка коренева нотка від солодки (licorice-root) — рідкісний інгредієнт, якщо такого нема вдома, можна пропустити взагалі або замінити дрібкою ще цукру з анісом, це не зруйнує соус, просто зробить його простішим. Вустерський соус додає тієї глибокої солоно-ферментованої ноти, яку інакше нема чим замінити — хіба соєвим соусом у крайньому разі, хоч це вже інша історія.
Варити на слабкому вогні до загущення — означає чекати, поки соус почне тягнутися за ложкою, а не крапати з неї водянисто. Це й вся готовність: не хвилини важливі, а те, як соус поводиться на зворотному боці ложки.
Ще від Amir Haddad
·