Фото від ШІПіта з баклажанами і хумусом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 4 од. піта
- 2 од. Баклажан
- 50 г в'ялені томати дрібно нарізані
- 2 зубчик Часник подріблені
- 1 ч. л. Оливкова олія
- 25 г Кедровий горіх підсмажені на сухій сковороді
- 50 г Фета
- 120 г Рукола
- 1 жменя Петрушка дрібно нарізана
- Сіль
- Чорний перець свіжомелений
Для хумусу
- 1 ст. л. Тахіні
- ½ од. Лимон сік
- 1 банка Нут зцідженого і промитого
- 2 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 1 ч. л. Зіра (кумин) молений
- 1 щіпка Кайенський перець
- 50 мл Вода холодна
- 3 ст. л. Оливкова олія
- Сіль
- Чорний перець свіжомелений
Кроки
Збивайте тахіні та лимонний сік у чаші кухонного комбайна 1 хвилину.
1 хвДодайте решту інгредієнтів для хумусу і збивайте ще 1 хвилину, при необхідності додаючи трохи холодної води для більш кремової консистенції.
1 хвДобре присмачте хумус лимоном, олією, сіллю та перцем.
1 хвНаріжте баклажани тонкими скибками, натріть подрібненим часником, змастіть олією, присипте сіллю і перцем.
5 хвОбсмажте баклажани на сковороді з олією до м'якості та приємного смаку.
7 хвПеремішайте баклажани з дрібно нарізаними в'яленими помідорами та кедровими горішками.
1 хвРозігрійте питу в духовці або тостері.
3 хвНаповніть питу хумусом, рукколою, смаженими баклажанами, кедровими горішками, в'яленими помідорами, кришеною фетою та посипте петрушкою.
2 хв
Піта з
баклажанами й хумусом — це конструктор, а не страва з одним центром ваги. Хумус тут не з магазинної баночки, баклажани смажені самі по собі, і все це треба скласти в теплу питу так, щоб вона не розповзлася у вас в руках. Вийде чи ні — вирішується на двох етапах: чи правильно збитий хумус і чи доведені баклажани до м'якості, а не просто до кольору.
Баклажан — овоч підступний. Він любить вбирати
олію як губка і лишатися при цьому твердим усередині, тому головна небезпека тут не підгоріти, а здатися раніше часу: скибка начебто вже золотава, а всередині ще сирувата, трохи гумова. Орієнтир — не колір, а те, що скибка гнеться, а не ламається, коли ви її піднімаєте лопаткою.
Хумус із банки
нуту — варіант чесний і швидкий, без претензії на те, що ви варили нут три години з содою.
Тахіні тут не для екзотики, а щоб дати в'язкість і горіховий фон, без якого хумус — це просто перебитий нут з
часником, їстівно, але плоско.
Збирати питу краще в останню мить і не намагатися запхати в неї все одразу горою — вона розірветься, і ви будете їсти руками з тарілки, що теж непогано, але не зовсім те, що малося на увазі.
Тахіні і лимонний сік збивають окремо першими — і це не забаганка кухонного комбайна. Кислота тут "розпускає" кунжутну пасту, не дає їй збитися в грудку, коли потім піде
нут і
вода. Пропустите цей крок — отримаєте хумус із вкрапленнями, а не однорідну пасту. Тахіні купуйте світлий, без гіркоти — якщо немає, тиск на смак хумусу відчутний, але сурогату тут нема чим замінити чесно: арахісова паста чи кунжутна
олія дадуть зовсім інший смак, не вдавайте, що це те саме.
Нут з банки — зцідити й промити обов'язково, бо рідина з банки густа й солона, вона зіб'є баланс
солі в хумусі і додасть присмаку бляшанки, якого нікому не треба. Якщо є час і терпіння — зваріть сухий нут самі, шкурка злізе легше і текстура вийде ніжнішою, але це вже інша розмова і інший вечір.
Баклажани ріжте однаковою товщиною — 3–4 мм це не точність аптекаря, а щоб усі скибки дійшли до готовності одночасно. Товстіша скибка лишиться сирою всередині, тонша — згорить раніше, ніж встигне розм'якнути.
Часник на баклажан наносьте сирий, не бійтеся — на сковороді він підгориться й віддасть аромат олії, саме заради цього його туди й кладуть, а не заради того, щоб ви потім кусали часточку часнику.
Олія для обсмажування — будь-яка без власного запаху, яка витримує сковороду не димлячи; олія з оливок extra virgin для цього не призначена, бережіть її для заправки хумусу і салату, де її аромат не згорить даремно. На звичайній плиті середній вогонь — це той, при якому олія в сковороді ворушиться, але не стріляє бризками; якщо димить — ви вже перегріли і баклажан підгорить зовні раніше, ніж встигне стати м'яким.
В'ялені помідори дають кислу та солону ноту, яка баклажану бракує сама по собі — він солодкуватий і трохи нудний без контрасту. Якщо в'ялених немає, звичайний свіжий помідор дрібно нарізаний теж піде, хоч смак буде свіжіший і менш концентрований — це не катастрофа, просто інший акцент.
Кедрові горішки підсмажте на сухій сковороді без олії — вони самі по собі жирні, зайва олія тут ні до чого, тільки стежте, бо горять вони швидко й мовчки, без попередження димом.
Фету кришіть руками, а не ріжте ножем — вона й так розсипається, ніж тут нічого не додає, тільки бруднить дошку.
Руколу й зелень кладіть в останню мить збирання, інакше від тепла баклажанів і
піти вона зів'яне й втратить свіжу гіркоту, заради якої її сюди й додавали.
Ще від Tomás Herrera
·