Фото від ШІРисові ньокі з овочами
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 200 г рисове борошно
- 100 г Борошно
- 200 мл Вода
- 2 од. Морква
- 1 од. Цибуля
- 1 од. Болгарський перець
- 150 г Броколі
- 40 г Білі гриби
- Рослинна олія за смаком
- 1 од. Імбир
- 1 ст. л. Соєвий соус
- Сіль за смаком
Кроки
Просійте борошно та рисове борошно у велику миску. Додайте щіпку солі й тонкою цівкою влийте холодну воду, помішуючи ложкою. Вимісіть тісто руками до гладкого стану.
Загорніть тісто в харчову плівку і покладіть у холодильник на 30 хвилин.
30 хвОчистіть цибулю й наріжте тонкими кільцями. Моркву помийте, очистіть і наріжте соломкою.
Броколі очистіть, видаліть грубе листя, відваріть у підсоленій воді або приготуйте на парі.
10 хвБолгарський перець помийте, розріжте, видаліть насіння і наріжте скибочками.
Сушені гриби замочіть у воді та відкиньте на друшляк, щойно розм'якнуть.
Дістаньте тісто й викладіть на посипану борошном дошку. Наріжте гострим ножем тонкі скибочки завтовшки близько 5 мм. Надайте кожному ньокі овальної форми.
Розігрійте в широкій сковороді олію. Обсмажте цибулю кілька хвилин, додайте броколі, моркву, гриби та перець.
Приправте тертим імбиром і соєвим соусом. Накрийте кришкою і готуйте на помірному вогні.
10 хвВідваріть рисові ньокі у великій кількості підсоленої киплячої води, виймаючи шумівкою, щойно спливуть.
Перекладайте готові ньокі у сковороду з овочами. Дайте настоятися кілька хвилин на сильному вогні.
Це не паста й не варені пельмені — це тісто з двох борошен, яке поводиться інакше, ніж звичне нам тісто на вареники. Рисове 
борошно не має глютену, воно не тягнеться, а розсипається, якщо його не притримати пшеничним. Тому тут пропорція приблизно два до одного на користь рисового — пшеничне в ролі каркасу, щоб ньокі не розвалились у киплячій 
воді.
Вийде обов'язково, якщо не поспішати з двома речами: охолодженням тіста і водою при варінні ньок. Тісто без відпочинку в холодильнику ріжеться нерівно і тягнеться за ножем — йому треба дати хвилин тридцять, щоб крохмаль рисового борошна набряк і тісто перестало бути пісковим. А варити ці ньокі треба у воді, яка справді кипить бурхливо, інакше вони злипнуться між собою раніше, ніж схопляться зовні.
Друга половина страви — це, по суті, швидке овочеве смаження з грибним і імбирним акцентом, яке існує окремо від тіста аж до останньої хвилини. На чотирьох людей тут рівно стільки овочів, скільки їх і треба — не гарнір, а повноцінна друга частина страви, яка просто чекає, поки звариться перша.
Два борошна в тісті — не примха, а компроміс. Чисто рисове тісто ліпиться важко: воно крихке, бо немає клейковини, яка тримає все разом. Пшеничне борошно тут — не для смаку, а суто механічно: воно дає тісту еластичність, аби ви могли нарізати скибочки й надати їм форму, не ламаючи країв. Якщо рисового борошна під рукою не знайшлось зовсім — крохмаль кукурудзяний чи тапіоковий частково замінить, хоча текстура вийде трохи іншою, щільнішою.
Вода в тісто йде холодна — і це не забобон, а те саме, що в будь-якому тісті без яєць: холодна вода повільніше активує крохмаль, тісто менше липне до рук під час замісу. Тонка цівка при помішуванні потрібна, щоб борошно не схопилося грудками — грудку потім ніяким вимішуванням не розіб'єш, вона так і лишиться твердою крупинкою в готовій ньоці.
Сушені 
гриби тут відіграють роль, яку свіжі не зіграють — за час замочування вони віддають воді концентрований смак, яким потім просочуються овочі в сковороді. Якщо грибів немає зовсім, страва не розвалиться, просто втратить глибину — можна підсилити соєвим 
соусом трохи більше, він частково компенсує цю відсутність, хоч і не замінить повністю.
Морква тут ріжеться соломкою не з естетики — тонка соломка встигає дійти до м'якості за ті ж хвилини, що й 
броколі та перець, і жоден овоч не лишиться сирим, поки інший вже розвариться. Дехто вважає, що броколі варто тільки на парі готувати, бо у воді вона втрачає колір і вітаміни. І так, і ні: колір справді яскравіший на парі, а от відмінність по смаку для цієї страви, де броколі все одно потім потрапляє в сковороду до овочів із соєвим соусом, уже непринципова — обидва способи працюють однаково добре.
Імбир і соя додаються майже в кінці готування овочів не випадково: соєвий соус при тривалому нагріванні втрачає аромат і просто солить, а тертий імбир від довгого вогню гіркне. Тому їх кладуть, коли овочі вже майже готові, а потім лише накривають і дають настоятися — тарілкою чи серветками замість кришки, якщо кришки до сковороди немає, цілком підійде, аби пара не йшла надто вільно.
Олія для смаження береться будь-яка без власного запаху — тобто не оливкова першого віджиму й не нерафінована соняшникова з ароматом насіння, бо тут вона має бути просто середовищем для жару, а не окремим смаком. Соняшникова рафінована чи звичайна рослинна — саме те, що треба.
Ще від Tomás Ferreira
·