Фото від ШІРигатоні з тунцем
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 160 г Тунець у власному соку
- 3 од. Анчоуси
- 1 од. пластівці чилі подрібнений
- 1 од. Цибуля
- 1 зубчик Часник
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- 1/2 склянка біле вино
- 200 г Помідор
- 400 г Бекон
- Петрушка за смаком, подрібнена
- 1 од. Болгарський перець
Кроки
На сковороді обсмажте часник в оливковій олії, а коли він підрум'яниться, вийміть і викиньте.
Додайте цибулю, а потім шматочки жовтого болгарського перцю — тримайте на вогні недовго, щоб перець лишився трохи хрумким.
Покладіть подрібнений гострий перець та анчоуси.
Додайте розім'ятого виделкою тунця.
Влийте біле вино і дайте йому повністю википіти.
Додайте помідори датторіні і готуйте на повільному вогні 10 хвилин.
10 хвПосоліть до смаку і щедро посипте подрібненою петрушкою.
Відваріть ригатоні у великій кількості підсоленої киплячої води до стану аль денте.
Відкиньте на друшляк і перекладіть у сковороду із соусом.
Добре перемішайте і прогрійте разом кілька хвилин.
Подавайте одразу.
Ригатоні з 
тунцем — це страва рибальського понеділка, коли свіжої риби в хаті вже немає, а баночка тунця в шафі завжди є. Італійці придумали це не від багатства, а від бідності: консерва дешевша за свіжу рибу і не псується, поки ви чекаєте наступного виходу в море. Тому не соромтеся — тут консерва не компроміс, а і є рецепт.
Вийде страва чи ні — вирішує не тунець, а те, що відбувається до нього. 
Часник, 
перець, 
цибуля — все має пройти свою стадію на сковороді, і якщо поспішити хоч один крок, соус вийде плаский: окремо кислий, окремо рибний, без єдиного смаку. Тут головний ворог — не вогонь, а нетерплячка.
Бекон у списку — це, вочевидь, помилка якогось автоматичного перекладу: у класичному рецепті з тунцем бекону нема і бути не може — риба й свинина в одній сковороді — це вже інша кухня. Я його просто пропускаю і вам радив би так само.
Часник у цьому рецепті — не інгредієнт, а інструмент: він віддає оливковій 
олії свій запах і йде геть, поки не встиг згоріти і дати гіркоту. Слідкуйте не за часом, а за кольором — щойно часточка взялася легким рум'янцем по краях, вона зробила свою роботу. Залишите довше — олія гірчитиме на всю сковороду, і жодна рибка це вже не виправить.
Цибуля і жовтий перець йдуть слідом, але не для того, щоб стати м'якими. Перець тут — заради хрусткого контрасту до м'якого тунця й розвареної пасти, тож тримайте його на вогні рівно стільки, щоб він прогрівся і трохи втратив різкість, а не перетворився на кашу. Якщо жовтого немає — беріть червоний, він солодший, або зелений, він гостріший, суть не зміниться.
Анчоуси й гострий перець — це сольова й пекуча основа соусу, яка працює непомітно: ви їх не відчуваєте окремим смаком, але без них соус буде пласким, як без сіли взагалі. Анчоуси самі доволі солоні, тож із 
сіллю на останньому кроці не поспішайте — спершу спробуйте.
Тунець береться у власному соку, а не в олії — тому що олія з банки має свій присмак, часто не найкращий, і він би сперечався з оливковою олією на сковороді. Розім'яти виделкою — щоб тунець розійшовся по соусу волокнами, а не лежав цільним шматком окремо від усього.
Вино наливають не для смаку вина, а для того, щоб його кислота й спирт випарувались і забрали з собою зайву рибну різкість — тому важливо дати йому дійсно википіти, а не просто прогрітися. Якщо вина немає, підійде будь-яка суха біла рідина з кислотністю — трохи білого винного оцту, розведеного водою, хоча це вже інший, грубіший варіант.
Помідори датторіні — маленькі, солодкі, з тонкою шкіркою, тому розварюються швидко і дають соусу основу без зайвої води. Немає їх — беріть будь-які стиглі дрібні томати чи навіть якісні консервовані в соку, головне — не водянисті салатні, вони дадуть соусу сирості замість смаку.
Пасту відварюйте в солоній воді до стану, коли вона ще трохи пружинить на зуб, бо останні хвилини вона доварюється вже в соусі, забираючи його смак у себе. Це та причина, чому страву подають одразу — паста, яка постояла, встигає розм'якнути й випустити з себе всю ту хрустку опірність, заради якої її й варили аль денте.
Ще від Luca Martelli
·