Фото від ШІСпагеті з тунцем, болгарським перцем і базиліком
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 350 г Макарони
- 2 од. Болгарський перець
- 120 г Тунець
- 1 зубчик Часник
- 1 од. Цибуля
- 1 пучок Базилік за смаком
- 200 г Помідор
- 2 ст. л. Оливкова олія за смаком
- Петрушка за смаком
- Пластівці чилі за смаком
- Сіль за смаком
Кроки
Помити, обсушити й нарізати соломкою болгарський перець, тонко нарізати часник.
На великій сковороді обсмажити цибулю та часник у 2 ст. л. оливкової олії.
Додати болгарський перець і тушкувати, підливаючи 1 ополоник теплої води.
Помідори черрі помити, обсушити, нарізати часточками і додати до сковороди.
Готувати під кришкою.
15 хвПосолити і розкришити перець чилі.
Відварити пасту у великій кількості підсоленої води до стану аль денте, відцідити і викласти на сковороду із соусом.
Додати відцідженого і розкришеного тунця, подрібнений базилік та нарізану петрушку.
Це страва, яку рятує терпіння, а не секретний інгредієнт. 
Спагеті з 
тунцем і 
перцем — то насправді перевірка: чи вмієте ви чекати, поки овочі віддадуть смак, замість того щоб смажити їх до рум'яної скоринки за п'ять хвилин. Тут немає складної техніки, є тільки одна розвилка — перетушкувати перець чи спалити 
цибулю — і обидві помилки виправити вже не можна.
Соус тут — не соус у класичному розумінні, а перець і 
помідори, які повільно розпадаються у власному соку з додаванням води. Вода — не для розведення смаку, а щоб дати овочам час дійти до м'якості, не підгорівши при цьому. Без цієї вологи перець вас обдурить: зверху стане м'який, а всередині лишиться сирим, з тим специфічним "зеленим" присмаком, який потім ніяким 
чилі не заб'єш.
Тунець у цьому рецепті — не головна дійова особа, а завершальний акорд. Його додають в кінці, вже знятим з вогню або майже знятим, бо консервована риба не варилась — вона вже готова, і їй лишається тільки нагрітися та віддати 
олію чи сік у загальну сковороду. Проваріть тунець разом з усім — отримаєте суху кашу замість риби.
Вийде це у будь-кого, хто не поспішає на кроці з перцем. Хто поспішає — отримає страву, яка виглядає так само, але на смак лишиться роз'єднаною: окремо паста, окремо перець, окремо риба. З'єднує все саме той час на тушкування.
Болгарський перець у цьому рецепті — не прикраса кольору, а основа смаку соусу. Він довго вважається "легким" овочем, який смажать швидко, на сильному вогні, до напівсирої хрусткості. Для салату — так. Але тут перець має розм'якнути настільки, щоб його стінки почали розпадатись і віддавати свій сік у соус. Орієнтир — колір: яскравий, майже лаковий перець темніє, стає тьмянішим, трохи зморщеним по краях. Це і є сигнал, а не відлік хвилин на таймері.
Цибуля та 
часник йдуть у сковороду раніше перцю, і тут головна небезпека — спалити часник, поки чекаєте на цибулю. Часник горить за секунди і одразу дає гіркоту, яку потім нічим не виправиш, хоч скільки свіжого 
базиліка туди додавайте. Якщо не впевнені у своєму чутті — ріжте часник трохи товще за цибулю і кидайте на хвилину пізніше, це дає запас часу на реакцію.
Помідори черрі пакіно сюди йдуть не випадково: у них щільна шкірка і мало води порівняно зі звичайним великим помідором, тому вони не перетворюють соус на юшку, а тримають структуру трохи довше. Якщо таких немає — беріть звичайні стиглі помідори, зніміть шкірку, якщо вона заважає, і просто рахуйте, що рідини в сковороді стане трохи більше, а час тушкування — трохи довшим, поки зайва волога не википить.
Тунець консервований — тут принципове "за смаком" стосується не 
солі, а того, в якій рідині він законсервований: в олії чи у власному соку. В олії — риба м'якіша і має сенс злити тільки частину рідини, не всю, бо ця олія вже просякнута рибним смаком і додасть глибини. У власному соку — злити майже все, бо там переважно вода, яка нічого соусу не додає, тільки розбавляє.
Чилі та 
петрушка — це вже шар гостроти й свіжості, який кожен підлаштовує під себе, і тут немає правильної цифри. Базилік же краще рвати руками або різати великим ножем в останню мить, а не дрібно шаткувати заздалегідь — подрібнений занадто рано, він темніє й втрачає той ефірний аромат, заради якого його взагалі сюди кладуть.
Якщо олії оливкової немає — беріть будь-яку олію без власного запаху, тільки майте на увазі: частина характеру страви саме в легкій гіркуватості оливкової олії, і нейтральна олія цей відтінок забере, лишивши страву трохи простішою на смак, але цілком їстівною.
Ще від Luca Martelli
·