Фото від ШІЛітня лазанья з томатами та песто
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 200 г Листи лазаньї
- 50 г Пармезан обсмажені
- 75 г Рукола
- 1 ст. л. бальзамічний крем
- 1 жменя Базилік
- 50 г Пармезан дрібно натертий
- Сіль
- Чорний перець
Страчателла
- 125 г Моцарела
- 100 мл вершки для збивання
- Сіль
- Чорний перець
Песто
- 3 жменя Базилік
- ½ зубчик Часник
- 40 г Пармезан
- 30 г Кедровий горіх
- 50 мл Оливкова олія
- Сіль
- Чорний перець
Запечені томати
- 800 г Помідор розрізані навпіл
- 2 од. червона цибуля нарізана тонкими скибочками
- 2 зубчик Часник дрібно натерті
- ½ ч. л. сушений розмарин
- 1 ч. л. Сушений чебрець
- 2 ст. л. Оливкова олія
- Сіль
- Чорний перець
Кроки
Розберіть моцарелу на дрібні шматочки і покладіть у миску. Залийте вершками для збивання, добре перемішайте з невеликою кількістю солі та свіжомеленого перцю.
30 хвНакрийте кришкою і дайте настоятися 30 хвилин на столі, перемішайте ще раз, скоригуйте смак і поставте в холодильник щонайменше на 1 годину або до 2 днів.
60 хвОбсмажте кедрові горішки на сковороді, помішуючи, до золотистого кольору. Покладіть базилік, часник, пармезан, кедрові горішки та оливкову олію в кухонний комбайн і подрібніть до дрібної консистенції.
3 хвСкоригуйте смак сіллю та свіжомеленим перцем, за потреби відрегулюйте консистенцію оливковою олією.
Змішайте оливкову олію, часник, розмарин, сіль та перець у мисці, додайте червону цибулю та помідори і добре перемішайте. Викладіть на деко з пергаментним папером і запікайте в розігрітій духовці при 180 градусах (режим конвекції) приблизно 20 хвилин.
20 хвРозділіть свіжі листи лазаньї на шматки приблизно по 25 см. Доведіть каструлю з злегка підсоленою водою до кипіння і відваріть великі шматки лазаньї згідно з інструкцією на упаковці. Вийміть з каструлі і дайте стекти.
Викладіть на тарілки шарами листи лазаньї, страчателлу, песто, запечені томати з червоною цибулею та руколу, завершіть посипкою з кедрових горішків, помідорів, кількома смужками бальзамічного крему, базиліком, трохи тертого пармезану та свіжомеленим перцем.
Це не та лазанья, яку запікають годину в духовці шарами під соусом бешамель. Тут
листи просто відварюють і складають, як тарілку з конструктором — ближче до дерунів у шарах, ніж до італійської запіканки в її хрестоматійному вигляді. Назва лишилась, суть змінилась — так буває, коли страва переїжджає з зими в літо і з духовки на тарілку.
Вийде чи ні — вирішиться не в духовці, а раніше: в мисці зі страчателлою і в сковороді з
горіхами. Якщо
вершки не встояться з
моцарелою хоч годину в теплі, а потім в холоді — на тарілці буде просто мокра сирна крихта замість кремової маси, яка тримає форму й тане в роті окремо від усього іншого. Решта —
томати в духовці, песто в комбайні, листи у воді — прості дії, де складно схибити, якщо не поспішати.
Головний ворог тут — нетерпіння на самому початку. Люди завжди хочуть зробити страчателлу за п'ять хвилин, бо «це ж просто сир з вершками». Не вийде:
сіль і холод мають час попрацювати, вершки загусають поступово, а не миттєво. Це той рідкісний рецепт, де найдовша операція — взагалі не готування, а чекання в холодильнику.
Страчателла — це не
моцарела в чистому вигляді, а її ідея: подрібнений сир, залитий
вершками, щоб вийшла м'яка, трохи тягуча маса. Якщо моцарели під рукою нема, беріть будь-який свіжий непресований сир з м'якою текстурою й нейтральним смаком — рікотою теж можна, хоч вона суxіша, тож вершків тоді трохи більше. Головне — не бринза і не щось солоне й розсипчасте, бо тоді вершки просто розбавлять смак, а не зв'яжуться з сиром.
Кедрові горішки тут двічі: раз у песто, раз сирими обсмаженими окремо для посипки. Обсмажуйте на сухій сковороді —
олія тут не потрібна,
горіх і так масний, а зайва олія просто розм'якшить те, що мало стати хрустким. Золотистий колір — орієнтир, не час: горіх переходить з блідого в золотий за секунди, а з золотого в гіркий — ще швидше, тож стійте поруч, не відходьте за телефоном. Якщо горіхів нема — підійде будь-яке насіння чи горіх з м'яким смаком і не надто твердою текстурою: гарбузове насіння, мигдаль платівками. Волоський горіх дасть зайву гіркоту — можна, але вже інша страва.
Песто — класична логіка:
базилік дає свіжість,
часник — гострину, яку обов'язково гаситиме олія і сир, кедрові горіхи — жирність і зв'язність маси. Половинки зубчика часнику вистачає, бо сирий часник у холодній страві звучить голосніше, ніж у смаженій — там, у теплі, він би розкрився м'якше.
Пармезан можна замінити будь-яким твердим витриманим сиром з вираженим смаком — грана падано найближчий родич, інші типу сиру для піци тут просто мовчатимуть.
Томати запікаються не заради м'якості — вона й так буде, томат м'який сам по собі. Запікання забирає зайву воду і концентрує солодкість, яку при сирому вигляді забиває кислота. Дехто каже — томати треба обов'язково довше тримати в духовці, щоб «карамелізувались». Ні, бо за 20 хвилин при такій температурі вони встигають лише підсохнути по краях і стати солодшими, а не карамелізуватись у буквальному сенсі — для справжньої карамелізації потрібен значно довший і сухіший жар.
Цибуля тут запікається разом, в одному
листі з томатами, і саме в сирному соку й оливковій олії вона пом'якшується й не гірчить так, як сира.
Листи лазаньї варяться коротко й навмисне не до повної м'якості — трохи опору на зуб, бо далі вони лежать на тарілці без додаткового тепла, і той залишковий опір — єдине, що рятує їх від перетворення на кашу під вагою начинки. Свіжі листи варяться швидше за сухі, орієнтуйтесь на пакування, але краще спробувати на хвилину раніше за вказане там число.
Збирання — єдине місце, де традиційна лазанья і ця розходяться остаточно: тут нема духовки, що «склеює» шари теплом. Тарілка тримається купи лише за рахунок ваги й контрасту текстур — м'який лист, кремова страчателла, щільне песто, м'які солодкі томати, свіжа гірка
руколи. Якщо руколи нема — підійде будь-яка гірка зелень з м'яким листям, шпинат молодий теж годиться, аби не грубий і не жорсткий на укус.
Ще від Hana Novak
·