Фото від ШІТортелліні суп в одній каструлі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1 од. Кабачок нарізаний дрібними кубиками
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 3 зубчик Часник вичавлений
- 50 г в'ялені томати дрібно нарізані
- 100 г Шпинат
- 1 жменя Базилік
- ½ ч. л. пластівці чилі за смаком
- 800 мл Бульйон
- 400 г томати рублені консервовані
- 100 мл вершки для збивання
- 250 г Тортелліні
- 75 г Пармезан або інший твердий сир, дрібно натертий
- 1 ст. л. Оливкова олія для обсмажування
- Сіль
- Чорний перець
- 125 г Моцарела
- 4 скибка Хліб
Кроки
Розігрійте каструлю з олією та обсмажте кабачок кубиками на сильному вогні, поки не утвориться скоринка
3 хвЗменшіть вогонь і обсмажте цибулю до м'якості
3 хвДодайте часник, в'ялені томати, шпинат, базилік і пластівці чилі та добре перемішайте
Додайте овочевий бульйон, рублені консервовані томати та вершки для збивання і доведіть до кипіння
5 хвПокладіть тортелліні в каструлю та варіть за інструкцією на упаковці
4 хвПосипте пармезаном і подавайте гарячий суп тортелліні у мисках з моцарелою, розділеною на невеликі шматочки, і посипте базиліком
Цей суп — не класичний італійський
бульйон з
тортелліні в прозорій юшці, а щось гібридне: томатно-вершковий суп, густуватий, майже як соус, в який занурені пухкі подушечки з начинкою. Вирішує тут не техніка, а порядок дій і те, чи ви встигнете все зробити в одній каструлі, не перетримавши жодного інгредієнта.
Кабачок кладуть першим і на сильний вогонь не випадково — йому потрібна коротка атака жару, щоб на поверхні схопилась скоринка, поки середина лишається соковитою. Якщо кинути його одразу в бульйон варитись, він просто зваритись у кашу — дасть воду, втратить форму, і в тарілці будуть не кубики, а сіра розмокла маса. Обсмажка — це спосіб "запечатати" кабачок, а не просто колір.
Вийде страва чи ні — вирішиться на останньому кроці. Тортелліні не варять "скільки написано на упаковці і забули" — їх варять до моменту, коли тісто стає м'яким, а не до того, коли воно почне розповзатися і віддавати начинку в бульйон. Перетримали на хвилину — і замість супу з тортелліні у вас суп із клейстером і фаршем окремо.
Міф, який тут заважає: дехто думає, що чим довше варити суп із
вершками й томатами, тим смачніше, "щоб усе прокипіло і зійшлося". Ні — вершки від довгого кипіння згортаються, томат гіркне, а тортелліні просто розваляться. Тут час роботи — хвилини, не десятки хвилин, і це не недогляд, а суть рецепта.
Кабачок беріть один, середнього розміру, і ріжте дрібним кубиком — не тому, що так красиво, а тому що дрібний кубик встигає обсмажитись зовні й пропектись зсередини за ті самі лічені хвилини сильного вогню. Великий кусень за цей час або лишиться сирим усередині, або зовні згорить, поки центр дійде.
Цибуля йде другою і на зменшений вогонь — їй потрібен не удар жару, а поступове розм'якшення, вихід солодкості. На сильному вогні вона скоріше підгорить по краях, ще й гіркота потім розійдеться по всьому супу — її звідти вже не витягнеш.
Часник кладуть пізно й ненадовго — буквально разом із сушеними томатами,
шпинатом,
базиліком і
чилі, на хвилину-дві. Часник не варять, його тільки будять жаром, щоб пустив запах: довше — і він починає гіркнути, а в супі, що ще буде кипіти, ця гіркота тільки підсилиться.
Бульйон — основа, і тут критерій простий: будь-який овочевий бульйон без різкого власного присмаку, домашній чи з кубика, аби не забивав томат і
вершки. Свіжі томати в нарізці йдуть окремо від сушених — сушені дають концентрований, майже в'ялений смак, свіжі — соковитість і кислинку, і одне без іншого робить суп плоским.
Вершки додають разом із бульйоном, а не наприкінці — щоб вони встигли пройти через невеликий нагрів і зв'язатися з томатом у єдину текстуру, а не лишитись білою плівкою на поверхні. Якщо вершків немає, підійде будь-який молочний продукт з достатньою жирністю, щоб не згорнувся від кислоти томату — наприклад, незбиране молоко з ложкою масла, хоча оригінальної густини воно не дасть.
Тортелліні — готовий напівфабрикат, тож ваша робота тут — не зіпсувати те, що вже зроблено до вас. Орієнтир готовності — не час на упаковці, а сама подушечка: вона повинна стати м'якою на вигляд, трохи спливти, тісто — не жорстке й не розповзлося по краях.
Пармезан насипають уже в тарілку чи в останню хвилину — на гарячому він розтане в нитки, а якщо кипітиме в каструлі — просто зникне, розчинившись у рідині без сліду.
Моцарелу й базилік кладуть зверху в тарілці саме для того, щоб вони лишились собою — м'якими, свіжими, а не переваленими в загальний суп.
Ще від Lucas Moreau
·