Фото від ШІВітело тоннато
Інгредієнти

- 1 кг Телятина
- 1 л овочевий бульйон
- 3 од. Яєчний жовток
- 350 г Оливкова олія
- 1 ч. л. Гірчиця
- 150 г Тунець
- 5-6 од. Анчоуси
- 25 г Каперси або каперсоплоди
- 1/2 од. Лимонний сік
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Морква для бульйону
- Цибуля для бульйону
- Картопля для бульйону
- Селера для бульйону
- Петрушка подрібнена зелень для бульйону
- 1/2 склянка Біле вино
Кроки
Готуємо бульйон: в 1 л води додаємо моркву, цибулю, картоплю та селеру, приправляємо сіллю, чорним перцем і зеленню петрушки. Доводимо до кипіння і варимо.
60 хвПроціджуємо бульйон і повністю охолоджуємо.
Кладемо телятину в охолоджений бульйон, додаємо півсклянки білого вина, накриваємо плівкою і ставимо в холодильник.
Витримуємо м'ясо в холодильнику.
Переливаємо м'ясо із бульйоном у каструлю, накриваємо кришкою і готуємо на середньо-слабкому вогні.
60 хвДаємо м'ясу повністю охолонути.
У чаші блендера з'єднуємо яєчні жовтки, лимонний сік, гірчицю та чорний перець. Збиваємо, тонкою цівкою вливаючи оливкову олію, доки не утвориться майонез.
Дрібно нарізаємо каперси та анчоуси. Додаємо до майонезу з відцідженим і розім'ятим тунцем. Перемішуємо.
Нарізаємо охолоджену телятину тонкими скибочками гострим ножем або слайсером.
Викладаємо скибочки на тарілку, покриваємо соусом тоннато і подаємо.
Вітело тоннато — це італійська страва для тих, хто вважає, що м'ясо і риба не дружать. А вони дружать, і ще як.
Телятина варена холодною, тонко нарізана, і соус з
тунця та
анчоусів — не рибний запах, а солона глибина, яка м'ясу тільки на користь.
Головне тут — не кухарське мистецтво, а терпіння. Страву не можна приготувати за годину й подати. Їй потрібен час охолонути, вилежатись, настоятися. Якщо поспішите — отримаєте варене м'ясо під майонезом, і це вже не те.
Вийде, якщо не будете варити телятину до сірості й не проґавите момент, коли майонез починає розшаровуватись. Решта — питання витримки, а не кваліфікації.
Міф тут один, і він стосується поєднання: «м'ясо з рибою — це несмак». Ні, бо анчоуси й тунець тут працюють не як риба, а як
сіль і умами, те саме, що риб'яцим соусом підсилюють азійську кухню. Ви ж не відчуваєте рибу в соєвому соусі.
Телятина — не випадковий вибір. Яловичина дасть грубіше волокно й присмак, який потягне увагу на себе і посперечається з соусом. Телятина ніжна й майже нейтральна, вона мовчить і дає соусу говорити. Якщо телятини немає — беріть пісну частину молодої яловичини, вирізку чи огузок, і будьте готові, що смак стане трохи виразнішим, не катастрофа.
Бульйон із
моркви,
цибулі,
картоплі й
селери — не для смаку сам по собі, а щоб м'ясо варилось у чомусь, а не в голій воді: овочі забирають на себе різкість, бульйон виходить м'якший, і саме в ньому м'ясо потім охолоджується та просочується. Картопля тут радше данина звичці, ніж необхідність — без неї бульйон не постраждає.
Біле
вино додають уже в холодний бульйон перед тим, як туди йде м'ясо — не для варіння, а для маринування. М'ясо лежить, вбирає кислотність і аромат, ще до того, як потрапить на вогонь. Пропустите цей крок — і телятина вийде прісною, просто вареним м'ясом без характеру.
Варити м'ясо на середньо-слабкому вогні — це щоб бульйон ледь тремтів, а не бурлив. Кипіння жене воду з волокон і робить телятину сухою й волокнистою, а тихе томління тримає м'ясо соковитим зсередини. Готовність перевіряйте не годинником, а ножем: входить легко, без опору, як у масло — тоді досить, навіть якщо це сталося раніше заявленої години.
Охолодження м'яса — не формальність, а технологія нарізки. Тепла телятина кришиться під ножем, холодна тримає форму і ріжеться прозорими скибочками. Тому і блендер з майонезом, і нарізка — усе чекає, поки м'ясо повністю охолоне, краще в тому ж бульйоні, щоб не пересохло зверху.
Соус тоннато — це майонез, витягнутий тонкою цівкою
олії в
жовтки, а не збитий одним махом. Якщо влити олію швидко, емульсія розпадеться, і замість соусу отримаєте яєчню з олією. Олія — будь-яка без власного запаху, оливкова тут просто традиційна, соняшникова теж спрацює, якщо не хочете, щоб олія сперечалася з
тунцем.
Каперси й
анчоуси ріжте дрібно — вони дають
сіль і кислинку, а не текстуру, тому їхня присутність має бути непомітною на вигляд і відчутною на смак.
Розім'ятий тунець вводьте в готовий майонез, а не навпаки, інакше замучаєтесь домагатися однорідності. Якщо тунця консервованого немає — варена або запечена свіжа риба теж піде, головне, щоб вона була нейтральною за смаком і не сухою, бо суха риба зробить соус зернистим.
Ще від Liam Murphy
·