Фото від ШІТушкована яловичина
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 1 кг Яловичина
- 1 л Бульйон
- 1 од. Цибуля
- 1 од. Морква
- 1 од. Селера
- 1 склянка Вино
- 4 ст. л. Оливкова олія
- 30 г Вершкове масло
- 30 г Борошно
- 1 гілочка Розмарин
- 1 гілочка Чебрець
- 3-4 од. Шавлія
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
У каструлю вилийте готовий м'ясний бульйон і доведіть до кипіння. Вимийте овочі й наріжте дрібними кубиками.
Наріжте яловичину на шматки. З ароматних трав сформуйте пучок і зв'яжіть кулінарною ниткою.
Викладіть селеру, моркву та цибулю в каструлю, додайте оливкову олію та вершкове масло й обсмажуйте.
Додайте яловичину й обсмажуйте щонайменше 10 хвилин.
10 хвВсипте борошно й перемішайте.
Влийте червоне вино й перемішайте до випарювання.
Додайте пучок трав.
Залийте все гарячим м'ясним бульйоном.
Накрийте каструлю кришкою і дайте м'ясу тушкуватися на слабкому вогні.
Перевірте м'ясо, вийміть пучок трав і за потреби досоліть та поперчіть.
Подавайте гарячим.
Яловичина, тушкована в
бульйоні з
вином і овочами, доки м'ясо не почне розпадатися саме, без ножа. Це не рагу на швидку руку — тут дві з половиною години плити вирішують усе, і скоротити їх не вийде, хоч би як хотілося.
Вийде чи ні — залежить не від рецепта, а від того, яке м'ясо ви купили і чи дали йому час. Жорсткі відруби з колагеном (гомілка, лопатка, грудинка) за дві години перетворюються на оксамит — колаген тане і стає желатином, який робить соус густим і м'ясо соковитим. Якщо взяти вирізку — вона просто висохне раніше, ніж встигне розм'якнути, бо їй нема чого тушкуватися, в ній того колагену немає.
Головна ознака готовності — виделка входить у м'ясо без зусилля, і шматок тримається купи, а не розвалюється на волокна. Якщо після двох годин м'ясо ще пружинить — накривайте і тримайте далі, час у рецепті — це низ, а не стеля.
Хтось скаже — вино треба випарувати повністю, інакше страва "п'яна". Ні, вино тут не для градусу, а для кислоти, яка розм'якшує волокна і балансує жирність бульйону. Випарувати треба спирт і різкість, а не смак вина — тому й чекаємо, доки запах стане не їдким, а теплим, трохи солодкуватим.
Бульйон тут — не просто рідина для варіння, а основа смаку: беріть готовий, але дивіться, щоб він не був соленим сам по собі, бо випаровуючись за дві години він стане концентрованим, і
сіль звідти нікуди не дінеться. Якщо бульйону нема — розведений бульйонний кубик теж піде, тільки солити тоді обережніше і пізніше, в кінці, як і сказано в кроці 10.
Селера,
морква,
цибуля — це не гарнір і не для смаку овочів самих по собі. Вони обсмажуються в оливковій
олії та вершковому
маслі, щоб віддати цукри й ароматичні масла в жир, а звідти — у весь соус. Масло тут для смаку й ніжності, олія — щоб масло не горіло на вищій температурі, тож одне без іншого в цьому дуеті працює гірше.
Борошно, всипане після м'яса — це не для "густоти заради густоти". Воно обволікає шматки м'яса й овочі тонким шаром, який потім, контактуючи з гарячою рідиною, клейстеризується і робить соус оксамитовим, без грудочок, якщо встигнете розмішати до того, як влили
вино. Якщо хочете без борошна — можна, але соус залишиться рідшим, ближче до супу, і це нормально, якщо вас це влаштовує.
Пучок трав (
розмарин,
чебрець,
шавлія) зв'язують ниткою не з естетики — щоб потім легко вийняти, не виловлюючи гілочки по одній з гарячого соусу. Якщо свіжих трав нема, сухі теж підуть, тільки в тканинний мішечок або чайне ситечко, бо сухі розсипаються і їх уже з каструлі не витягнеш.
Обсмажування м'яса щонайменше 10 хвилин — це не для "скоринки заради скоринки". На сковороді чи в каструлі з товстим дном при добрій температурі білок на поверхні згортається і утворює шар, який потримає соки всередині шматка довше, поки воно тушкується. Якщо викласти м'ясо в холодну чи ледь теплу каструлю — воно почне пускати сік одразу, і замість обсмажування вийде варіння у власному соку, а колір лишиться сірим.
На повільному вогні — йдеться про ледь помітне булькання, коли рідина не кипить бурхливо, а скоріше зітхає. У звичайній квартирі без казана найближче до цього — широка каструля з товстим дном на найменшому вогні плити, і якщо плита не тримає такий слабкий вогонь стабільно — накрийте тарілкою замість кришки частково, щоб випаровування трохи сповільнилося, і стежте частіше, ніж за рецептом з казаном.
Дехто скаже — чим довше тушкувати, тим краще. Ні, після певної межі м'ясо з м'якого стає сухим і волокнистим, бо колаген уже весь перейшов у желатин, а далі просто википає волога. Тому перевіряйте виделкою ближче до двох годин, а не чекайте невідомо скільки з надією, що "ще краще буде".
Ще від Inès Lambert
·