Фото від ШІКурка в білому вині з вершковим соусом, грибами та травами
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 1,40 кг Ціла курка цілої, напр. стегна з гомілками або грудка на кістці
- 1 ст. л. Вершкове масло
- 1 ст. л. Оливкова олія
- 2 ст. л. Борошно
- 500 г Гриби очищені і нарізані скибочками
- 2 од. Цибуля дрібно нарізана
- 4 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 300 мл Вино
- 2 од. Бульйон або овочевий бульйон
- 5 од. Чебрець
- 2 од. Лавровий лист
- 200 мл вершки для збивання
- 1 ст. л. Кукурудзяний крохмаль для загущення
- 100 мл Естрагон свіжий, дрібно нарізаний
- 100 мл Петрушка дрібно нарізана
- 2 ст. л. Чебрець дрібно нарізаний
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 300 мл рис басматі звареного за інструкцією на упаковці
Кроки
Натріть шматочки курки сіллю та перцем і обсмажте з усіх боків на вершковому маслі та олії в сотейнику на середньо-високому вогні, доки шкірка не набуде золотистого кольору
8 хвПрисипте шкірку борошном через сито і відкладіть на хвилинку
1 хвОбсмажте гриби на сковороді на сильному вогні; коли вони почнуть набувати кольору, зменшіть вогонь, додайте цибулю та часник і тушкуйте разом на середньому вогні, доки цибуля не стане м'якою
10 хвПоверніть курку в каструлю з білим вином, бульйоном, лавровим листям та чебрецем і тушкуйте під кришкою приблизно 1 годину, або поставте каструлю (якщо вона витримує) в духовку, розігріту до 150 градусів, на 1–1,5 години
Наприкінці додайте вершки з розмішаним у них кукурудзяним крохмалем, загустіть страву, доки соус не стане однорідним і злегка в'язким, після чого приправте сіллю та перцем
Подавайте гарячу страву, посипавши свіжими травами, наприклад з рисом, салатом та смачним хлібом
Це французька селянська логіка, перевдягнена в святкову:
курка, яка спочатку шкварчала на сковороді, а потім годину тихо варилася у
вині з
грибами. Результат — м'ясо, що само відходить від кістки, і соус, у якому розчинилася вся та золотиста шкірка, яку ви щойно обсмажили.
Вийде це чи не вийде — вирішується на двох етапах, і обидва не про час, а про колір. Перший — шкірка курки має стати не просто жовтою, а темно-золотою, рудуватою, бо саме ці підпалені білки й цукри потім розчиняться у вині й дадуть соусу глибину, а не просто колір курячого
бульйону з
маслом. Якщо зняти курку зі сковороди передчасно — соус вийде пісним, хоч би скільки вина ви туди не лили.
Другий момент — гриби. Їх обсмажують на сильному вогні окремо, бо гриб на 90% вода, і якщо кинути його в каструлю з
цибулею і вологою курячою скороваркою, він не підсмажиться — він звариться у власному соку, стане сірим і гумовим. Спочатку нехай випарує воду і підхопить колір на сухій гарячій сковороді, і лише тоді йому можна компанію — цибулю і
часник.
Довге тушкування під кришкою — не забаганка, а потреба колагену в курячих стегнах перетворитися на желатин. На сильному вогні ви просто висушите м'ясо зверху, а середина так і залишиться жилавою. Тут терпіння й справді складник смаку: курка каже «готово» тоді, коли сама віддає кістку, а не коли таймер дзвенить.
Курку краще брати з шкірою і на кістці — стегна з гомілками, наприклад. Шкіра — це той шар, що дає підсмажений смак і захищає м'ясо від пересихання під час довгого тушкування; кістка віддає желатин у соус, роблячи його густішим без зайвого
крохмалю. Чиста грудка без кістки тут програє: вона суха й швидко перевариться, поки стегна ще будуть доходити.
Борошно, яким присипають шкірку після обсмаження — це не паніровка, а загусник майбутнього соусу. Воно обсмажується прямо на гарячій шкірці кілька хвилин, втрачає сирий смак і готується зв'язати рідину, коли ви заллєте
вино й
бульйон. Той, хто скаже «борошно потрібне тільки для панірування» — помиляється: тут воно працює як основа для ру, просто дуже лінива його версія.
Вино беріть сухе біле, яке ви б самі пили, а не "кулінарне" з сумнівним етикеткою — воно або додасть кислотності й аромату, або зіпсує все своєю хімічною солодкавістю. Кислота з вина потрібна, щоб розбалансувати жирність
вершків і
масла в кінці, інакше соус вийде важким і приторним.
Вершки й кукурудзяний крохмаль — страховка проти розшарування соусу. Вино і вершки, якщо лити їх разом без допомоги крохмалю, іноді розходяться на жир і рідину при довгому нагріванні, особливо на сильному вогні. Розмішайте крохмаль у холодних вершках заздалего, щоб не було грудочок, і додавайте в кінці на тихому вогні — це той рідкий випадок, коли спеку треба свідомо притишити, а не піддати.
Трави —
чебрець, лавровий
лист,
естрагон,
петрушка — діляться на дві групи за логікою, а не за смаком. Чебрець і лавровий лист варяться разом з куркою годину, бо їхній аромат розкривається довго і не боїться кипіння. Естрагон і петрушку додають лише наприкінці, сирими, бо їхній ефірний аромат живе хвилини, а не години — зваріть їх з самого початку, і до подачі там залишиться тільки трава без запаху.
Якщо каструлі на вашій плиті немає підходящого розміру під "сотейник з кришкою" — беріть широку каструлю з товстим дном і накривайте тарілкою чи фольгою замість кришки. Головне — щоб пара не виходила вільно, інакше рідина за годину тушкування випарується швидше, ніж м'ясо дійде до м'якості, і доведеться доливати бульйон на око.
Ще від Marta Kowalczyk
·