Курка в білому вині з вершковим соусом, грибами та травамиФото від ШІ

Курка в білому вині з вершковим соусом, грибами та травами

Порцій: 4 Підготовка 20 хв Приготування 30 хв М'ясо
Містить: глютен, молоко
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.

Інгредієнти

Кроки

  1. Натріть шматочки курки сіллю та перцем і обсмажте з усіх боків на вершковому маслі та олії в сотейнику на середньо-високому вогні, доки шкірка не набуде золотистого кольору

    8 хв
  2. Присипте шкірку борошном через сито і відкладіть на хвилинку

    1 хв
  3. Обсмажте гриби на сковороді на сильному вогні; коли вони почнуть набувати кольору, зменшіть вогонь, додайте цибулю та часник і тушкуйте разом на середньому вогні, доки цибуля не стане м'якою

    10 хв
  4. Поверніть курку в каструлю з білим вином, бульйоном, лавровим листям та чебрецем і тушкуйте під кришкою приблизно 1 годину, або поставте каструлю (якщо вона витримує) в духовку, розігріту до 150 градусів, на 1–1,5 години

  5. Наприкінці додайте вершки з розмішаним у них кукурудзяним крохмалем, загустіть страву, доки соус не стане однорідним і злегка в'язким, після чого приправте сіллю та перцем

  6. Подавайте гарячу страву, посипавши свіжими травами, наприклад з рисом, салатом та смачним хлібом

Це французька селянська логіка, перевдягнена в святкову: курка, яка спочатку шкварчала на сковороді, а потім годину тихо варилася у вині з грибами. Результат — м'ясо, що само відходить від кістки, і соус, у якому розчинилася вся та золотиста шкірка, яку ви щойно обсмажили.

Вийде це чи не вийде — вирішується на двох етапах, і обидва не про час, а про колір. Перший — шкірка курки має стати не просто жовтою, а темно-золотою, рудуватою, бо саме ці підпалені білки й цукри потім розчиняться у вині й дадуть соусу глибину, а не просто колір курячого бульйону з маслом. Якщо зняти курку зі сковороди передчасно — соус вийде пісним, хоч би скільки вина ви туди не лили.

Другий момент — гриби. Їх обсмажують на сильному вогні окремо, бо гриб на 90% вода, і якщо кинути його в каструлю з цибулею і вологою курячою скороваркою, він не підсмажиться — він звариться у власному соку, стане сірим і гумовим. Спочатку нехай випарує воду і підхопить колір на сухій гарячій сковороді, і лише тоді йому можна компанію — цибулю і часник.

Довге тушкування під кришкою — не забаганка, а потреба колагену в курячих стегнах перетворитися на желатин. На сильному вогні ви просто висушите м'ясо зверху, а середина так і залишиться жилавою. Тут терпіння й справді складник смаку: курка каже «готово» тоді, коли сама віддає кістку, а не коли таймер дзвенить.

Курку краще брати з шкірою і на кістці — стегна з гомілками, наприклад. Шкіра — це той шар, що дає підсмажений смак і захищає м'ясо від пересихання під час довгого тушкування; кістка віддає желатин у соус, роблячи його густішим без зайвого крохмалю. Чиста грудка без кістки тут програє: вона суха й швидко перевариться, поки стегна ще будуть доходити.

Борошно, яким присипають шкірку після обсмаження — це не паніровка, а загусник майбутнього соусу. Воно обсмажується прямо на гарячій шкірці кілька хвилин, втрачає сирий смак і готується зв'язати рідину, коли ви заллєте вино й бульйон. Той, хто скаже «борошно потрібне тільки для панірування» — помиляється: тут воно працює як основа для ру, просто дуже лінива його версія.

Вино беріть сухе біле, яке ви б самі пили, а не "кулінарне" з сумнівним етикеткою — воно або додасть кислотності й аромату, або зіпсує все своєю хімічною солодкавістю. Кислота з вина потрібна, щоб розбалансувати жирність вершків і масла в кінці, інакше соус вийде важким і приторним.

Вершки й кукурудзяний крохмаль — страховка проти розшарування соусу. Вино і вершки, якщо лити їх разом без допомоги крохмалю, іноді розходяться на жир і рідину при довгому нагріванні, особливо на сильному вогні. Розмішайте крохмаль у холодних вершках заздалего, щоб не було грудочок, і додавайте в кінці на тихому вогні — це той рідкий випадок, коли спеку треба свідомо притишити, а не піддати.

Трави — чебрець, лавровий лист, естрагон, петрушка — діляться на дві групи за логікою, а не за смаком. Чебрець і лавровий лист варяться разом з куркою годину, бо їхній аромат розкривається довго і не боїться кипіння. Естрагон і петрушку додають лише наприкінці, сирими, бо їхній ефірний аромат живе хвилини, а не години — зваріть їх з самого початку, і до подачі там залишиться тільки трава без запаху.

Якщо каструлі на вашій плиті немає підходящого розміру під "сотейник з кришкою" — беріть широку каструлю з товстим дном і накривайте тарілкою чи фольгою замість кришки. Головне — щоб пара не виходила вільно, інакше рідина за годину тушкування випарується швидше, ніж м'ясо дійде до м'якості, і доведеться доливати бульйон на око.

Ще від Marta Kowalczyk

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu