Фото від ШІТакос-чаші з куркою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 8 од. Тортилья
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 400 г Куряча грудка нарізане кубиками
- 2 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 1 од. Кабачок грубо натертий
- 1 ч. л. Зіра (кумин)
- 1 ч. л. Коріандр мелений
- ½ ч. л. копчена паприка
- 400 г томати рублені консервовані
- 100 г Кукурудза
- 50 г Томатна паста
- 2 ст. л. Оливкова олія для смаження
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 1 ч. л. Вершкове масло
- 150 г Кукурудза
- 1 од. Авокадо нарізане скибками
- 200 г Чеддер
- 2 од. Лайм нарізаний часточками
Кроки
Змастіть тортильї олією та викладіть їх у маленькі жароміцні миски так, щоб вони утворили форму чаші.
Випікайте в розігрітій духовці при 175 градусах з конвекцією 8-10 хвилин, доки вони трохи не підрум'яняться.
Вийміть з духовки і дайте охолонути прямо в мисках.
Вони стануть хрусткими, коли охолонуть.
На середньому вогні обсмажте цибулю і часник в оливковій олії до м'якості, періодично помішуючи.
Додайте курку і добре обсмажте до рум'яної скоринки.
Додайте кабачок, спеції, томатну пасту, нарізані помідори і кукурудзу та доведіть до кипіння.
Тушкуйте без кришки 20 хвилин.
Приправте сіллю і перцем до смаку.
Перед подачею обсмажте кукурудзу на сковороді з маслом до легкої хрусткості.
Подавайте такос-чаші з курячою начинкою, авокадо, підсмаженою кукурудзою, сиром чеддер і лаймом, щоб скропити зверху.
Такос-чаша — це питання форми, а не смаку. Звичайна 
тортилья, яку запекли всередині миски, перестає бути м'якою обгорткою і стає тарілкою, яку можна з'їсти. Весь фокус у тому, щоб вона встигла втратити вологу і стати крихкою, не згорівши — і тут головний ворог не духовка, а ваше терпіння, бо вийняти її зарано — то отримати ганчірку замість посуду.
Начинка тут проста за логікою: курка, овочі, спеції — і томатна основа, яка тримає все вологим зсередини, поки чаша лишається сухою ззовні. Якщо зробити навпаки — підсмажити недостатньо, тушкувати без упаху — страва розповзеться по тарілці, і ефекту "чаші" не буде.
Вийде чи ні — залежить не від списку продуктів, а від двох моментів: чи дасте тортильї дійсно охолонути і затвердіти перед начинкою, і чи дотушкуєте начинку до густини, а не до рідкого супу. Решта — справа смаку й того, що є в холодильнику.
Тортилья в мисці — це не випічка заради хрусткості самої по собі. 
Олія на поверхні не дає тортильї висохнути нерівномірно і потріскатись краями раніше, ніж центр дійде. Конвекція тут не примха: вона жене гаряче повітря з усіх боків одразу, тому чаша пропікається симетрично, а не тільки знизу. Дехто каже — можна обійтись звичайним режимом духовки. Можна, тільки чашу тоді перевертайте в процесі, бо верх лишиться м'яким, поки низ уже збирається підгоріти.
Охолодження в мисці — крок, який найчастіше пропускають від нетерплячки, і дарма. Гаряча тортилья ще пластична, вона тримає форму тільки тому, що притиснута до стінок миски. Вийняти її одразу — і вона розправиться назад, втративши всю роботу духовки. Дайте їй віддати тепло, формі застигнути — тоді й дістанете справжню чашу, а не плаский млинець зі слідами миски.
Курку беріть 
грудку — вона тут не головна дійова особа, а носій текстури серед овочів, тому сухуватість грудки компенсується соковитою томатною начинкою навколо. Обсмажити до рум'яної скоринки — не питання краси, а питання смаку: скоринка — це реакція між білком і цукром на поверхні м'яса, і вона дає той глибокий смак, якого вода з каструлі ніколи не дасть. Тому курку кладуть у гарячу олію окремо, а не варять разом з усім одразу.
Кабачок трете грубо не для вигляду, а щоб він встиг віддати вологу і майже розчинитися в начинці за ті двадцять хвилин тушкування, додавши соковитості без того, щоб відчуватись окремим інгредієнтом. Якщо кабачка немає — беріть будь-який овоч, що швидко м'якне і не має різкого власного смаку: цукіні, гарбуз, навіть капуста підійде, аби не перебивала спеції.
Кумін і 
коріандр тут — не для екзотики, а тому що вони розкриваються тільки в жирі й теплі, тому їх додають просто в сковороду до помідорів, а не посипають зверху в кінці. Томатна 
паста підсилює і загущує те, що дають свіжі помідори, компенсуючи водянистість сезонних чи тепличних плодів — якщо у вас помідори густі й м'ясисті, пасти можна трохи менше.
Кукурудзу смажать окремо на 
маслі не з лінощів, а тому що в загальному тушкуванні вона просто розм'якне і загубиться серед іншого. Окрема сковорода і майже сухий жар дають їй підсмажену скоринку й хрусткість, яка контрастує з м'якою начинкою — цей контраст і є тим, заради чого її взагалі не кидають в загальну каструлю з першою партією кукурудзи.
Ще від Marta Kowalczyk
·