Фото від ШІПиріг «7 баночок» з баклажанами
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 4 од. Яйця
- 125 мл Оливкова олія
- 125 мл Молоко
- 125 мл Йогурт
- 180 г Борошно
- 90 г Картопляний крохмаль
- 60 г Пармезан
- 16 г Розпушувач
- 1 од. Баклажан
- 100 г Проволоне
- 50 г Волоський горіх
- 50 г Мигдаль
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Яйця розділіть на жовтки й білки; білки відкладіть осторонь.
Електричним міксером збийте жовтки, поступово додаючи оливкову олію, молоко та йогурт.
Просійте борошно та картопляний крохмаль і додайте розпушувач для солоної випічки.
Додайте пармезан, сіль і чорний перець за смаком та перемішайте.
Баклажан наріжте невеликими кубиками й додайте до тіста разом із проволою, волоським горіхом і мигдалем.
Окремо збийте білки до пишної піни, обережно вмішайте їх у тісто, перемішуючи лопаткою знизу вгору.
Перекладіть тісто у форму діаметром 24 см, попередньо змащену маслом і присипану борошном.
Зверху присипте пармезаном і випікайте в розігрітій до 180 градусів духовці з конвекцією.
55 хв
«7 баночок» — це не пиріг у класичному розумінні, а щось середнє між кексом і солоною запіканкою, назване так через спосіб відмірювати все баночками з-під
йогурту чи сметани — у Італії, звідки родом цей принцип, так рахують пропорції без ваг, бо вага на кухні — це розкіш міської квартири, а баночка є в кожного. Тут ваги вже дали, тож рахувати банками не треба, але суть лишилась: тісто рідке, майже як на кекс, і тримається не
борошном, а
яйцями та
крохмалем.
Вирішує він ось що:
баклажан у тісті, а не як окрема страва збоку. Баклажан сам по собі — губка, яка тягне на себе
олію і воду, і якщо його не підготувати, тісто попливе або стане вологим усередині. Тут його рятує не смаження окремо, а те, що він іде сирим кубиками просто в тісто — крохмаль і
пармезан тягнуть зайву вологу на себе, поки пече.
Вийде чи ні — залежить від двох речей: чи не загубите повітря з білків на етапі змішування, і чи не передержите в духовці, бо крохмаль у надлишку сушить швидко й без попередження — щойно було вологе, за три хвилини вже суха підошва.
Жовтки й білки розділяють не з примхи — жовток несе жир і колір, білок несе повітря. Якщо збити все разом одразу, повітря піде в тісто хаотично і осяде ще до духовки. Білки збивають окремо саме на пишну піну — не до гострих піків, а до стану, коли маса тримає форму, але ще слухняна, інакше вмішати її лопаткою без втрати об'єму не вийде, і пиріг осяде плоскою коржиною.
Крохмаль тут не для густоти — для сухості.
Борошно саме по собі тримає вологу, крохмаль її забирає. У тісті з сирим
баклажаном, який віддасть сік під час випічки, це страховка від сирої середини. Якщо картопляного крохмалю нема — кукурудзяний підійде так само, механізм однаковий: будь-який чистий крохмаль без смаку й запаху.
Пармезан і
провола — це не про сир узагалі, а про дві різні роботи. Пармезан сухий, солоний, твердий — він іде в тісто для смаку й
солі, і його ж сиплють зверху, бо він плавиться в корочку, а не розтікається калюжею. Провола м'якша й тягучіша — вона дає кишені розплавленого сиру всередині, ефект, якого сухий пармезан сам не дасть. Коли провола немає під рукою — беріть будь-який пресований неволокнистий сир середньої жирності, що тягнеться при нагріві, моцарела теж підійде, хоч вологи в ній більше, тож кубики ріжте дрібніше й віджимайте злегка.
Горіхи — волоський і
мигдаль разом — дають дві різні текстури: волоський м'якший, ламається під зубом, мигдаль твердіший, дає хрускіт. Якщо є тільки один вид — беріть його, пиріг не розсиплеться, просто текстура буде рівнішою, без контрасту.
Розпушувач для солоної випічки — не те саме, що звичайний харчовий сода чи розпушувач для солодкого: у солоному тісті менше кислоти від цукру й фруктів, і баланс реакції інший, тому сода там же не спрацює так само рівномірно. Якщо є тільки звичайний розпушувач — беріть, різниця в смаку мінімальна, а в підйомі тіста тут і так головну роботу роблять яйця.
Форма 24 см і конвекція в духовці — це про рівномірний прогрів краю й середини одночасно. Без конвекції край запечеться раніше, ніж середина дійде, бо тісто густе й сиру вологу з баклажана треба випарувати по всій товщі, а не тільки зверху. 55 хвилин — це нижня межа, орієнтир, а не присуд: готовність перевіряйте дерев'яною шпичкою в центр — вона має вийти суха, без тягучого тіста на ній, хоч трохи розплавленого сиру на шпичці — це нормально, це не тісто.
Ще від Matteo Brandt
·