Фото від ШІТарт рататуй
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 50 г Цільнозернове борошно
- 125 г Борошно
- 100 г Вершкове масло
- 3 ст. л. Вода
- 1 ч. л. Сіль
- 2 зубчик Часник дрібно нарізаного
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 400 г томати рублені консервовані
- 100 г Томатна паста
- 2 ч. л. Сушений чебрець
- Сіль
- 1 од. Баклажан нарізаний скибками
- 1 од. Кабачок нарізаний скибками
- 2 од. Помідор нарізані скибками
- 1 од. Болгарський перець нарізаний скибками
- 70 г Пармезан
- ½ жменя Чебрець для посипання
- 1 ч. л. Оливкова олія для скроплення перед подачею
Кроки
Покладіть усі інгредієнти для томатного соусу в каструлю.
Доведіть до кипіння, помішуючи, і дайте соусу томитися без кришки, поки готується тісто для тарту.
Змішайте пшеничне та цільнозернове борошно із сіллю та розітріть масло в борошняну суміш до утворення крихти.
Це також можна зробити в кухонному комбайні.
Зберіть тісто, додавши воду, за бажання дайте йому відпочити в холодильнику 30 хвилин, а потім викладіть тісто у змащену форму для тарту.
Проколіть тісто виделкою та попередньо випікайте в розігрітій духовці з конвекцією при 175 градусах 10 хвилин, після чого воно готове.
Тарт а-ля Рататуй: розподіліть томатний соус по тарту та викладіть усі скибки баклажана, кабачка, помідорів і перцю.
Випікайте в розігрітій духовці з конвекцією при 175 градусах 30–35 хвилин.
Скропіть невеликою кількістю оливкової олії та посипте свіжим чебрецем перед подачею.
Тарт рататуй — це пісочна основа під овочевим «віялом», яке більше про вигляд, ніж про складність. Насправді тут два окремі процеси, які просто зустрічаються на одній тарілці: пісочне тісто саме по собі, і томатний соус з овочами зверху — сам по собі. Якщо розділити задачу саме так, провалитись важко.
Пісочне тісто боїться одного — тепла ваших рук.
Масло мусить залишатись твердим шматочками аж до духовки, бо саме ці нерозтоплені крихти, потрапляючи в жар, дають пар і піднімають шари — тому тісто й виходить розсипчастим, а не гумовим коржем. Якщо масло розтанути встигло — тісто спечеться щільним, як печиво, і це вже не виправити.
Соус — це просто випарювання зайвої вологи з
томатів, і тут немає таймера, є лише густина: коли ложка, проведена по дну, на секунду лишає слід — досить. Не доваритe — тарт попливе соком, овочі не триматимуть форму. Переваритe — соус почне підгорати знизу, і гіркота вилізе крізь усе інше.
Овочі зверху викладені скибками не заради краси — тонкий зріз пропікається рівномірно за той самий час, що й тісто знизу допікається, і ніхто не лишається сирим чи розвареним.
Борошно тут навмисно подвійне — звичайне плюс цільнозернове. Цільнозернове дає тісту характер і трохи горіхового смаку, звичайне — тримає тісто пластичним, бо в цільнозерновому забагато висівок, і саме воно ламається при розкачуванні. Якщо цільнозернового немає — беріть просто пшеничне, тарт не постраждає, стане лише трохи нейтральнішим.
Масло — холодне, нарізане і розтерте в крихту, а не розм'якшене й замішане. Різниця принципова: розтерте масло обволікає крупинки борошна жиром і не дає клейковині розвинутись задовго — тісто виходить ламким. М'яке масло, замішане разом з борошном, натомість розвиває клейковину одразу, і тісто тягнеться, як на пельмені, а це вже не той тарт.
Томати для соусу і томати-скибки зверху — це різні завдання. Свіжі помідори в соусі дають кислотність і вологу, томатна
паста — концентрацію смаку й густину без зайвої рідини. Якщо паста слабка чи томати водянисті, збільшіть час википання — орієнтир той самий, слід від ложки на дні каструлі.
Баклажан скибками кладіть не найтовстіший — товстий шматок у духовці просто не встигне стати м'яким за той час, поки верх з
пармезаном уже зарум'яниться. Дехто вважає, що баклажан треба обов'язково посолити й відтягнути гіркоту заздалегідь. Ні — в молодих баклажанах без великого насіння гіркоти майже немає, і соус з
часником та
чебрецем перекриє те, що лишилось.
Часник і
цибуля йдуть у соус сирими, а не обсмаженими окремо — вони встигають віддати смак і пом'якшитись за ті п'ятнадцять хвилин википання, бо рідина томатів не дає їм підгоріти. Це економніше, ніж смажити окремо на сковороді, і для домашньої кухні цього цілком достатньо.
Пармезан зверху — не просто сир для запаху, а той шар, що підказує готовність овочів: коли він стає рудувато-золотим і трохи підсохлим по краях форми, а не блідим і вологим, можна дістати тарт. Якщо пармезану немає, бо не завжди він під рукою, беріть будь-який твердий сир, що плавиться й підрум'янюється, а не тягнеться нитками.
Ще від Tomás Herrera
·