Фото від ШІАранчіні з ризото
Інгредієнти
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 1 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 200 г рис для різото
- 100 мл біле вино
- 700 мл Бульйон
- 75 г Пармезан
- 2 ст. л. Оливкова олія
- 1 ст. л. Вершкове масло
- Сіль
- Чорний перець
- 800 г готове охолоджене різото
- 50 г Борошно
- 2 од. Яйця збиті
- ½ од. Лимон дрібно натерта цедра
- 150 г Панко
- 1 л Рослинна олія
- 2 од. яєчні жовтки
- 1 ст. л. Лимонний сік
- ½ од. Лимон дрібно натерта цедра
- 1 ч. л. діжонська гірчиця
- ½ ч. л. Сіль
- 180 г Соняшникова олія
- ½ жменя Базилік
Кроки
Обсмажте цибулю та часник у каструлі з олією та маслом, доки цибуля не стане м'якою
Додайте рис і добре перемішайте
Влийте біле вино та помішуйте, доки рис не вбере рідину
Поступово додавайте овочевий бульйон, доки вся рідина не буде використана, а рис не стане м'яким
Вмішайте свіжонатертий пармезан, приправте сіллю та свіжомеленим перцем
Поставте ризото охолоджуватися до наступного дня
Дістаньте інгредієнти для майонезу з холодильника і дайте їм нагрітися до кімнатної температури
Покладіть яєчні жовтки, лимонний сік, лимонну цедру, дижонську гірчицю та сіль у миску і збивайте приблизно хвилину
1 хвДодайте столову ложку олії та добре вмішайте
Поступово додавайте решту олії тонкою цівкою, постійно збиваючи
Зберігайте лимонний майонез у холодильнику до подачі
Викладіть пшеничне борошно, збите яйце та сухарі панко в окремі глибокі тарілки
Додайте лимонну цедру, сіль і свіжомелений перець у миску з сухарями та перемішайте
Сформуйте з ризото кульки й добре притисніть їх
Обваляйте кульки спочатку в борошні, потім в яйці і наостанок у суміші з сухарів
Розігрійте велику каструлю з олією для фритюру приблизно до 175 градусів
Смажте 5-6 кульок аранчіні за раз протягом 5-7 хвилин, доки не стануть хрусткими та золотистими
7 хвВикладайте їх на паперовий рушник і продовжуйте смажити решту кульок
Покладіть лимонний майонез у кондитерський мішок і зробіть невеликий отвір
Викладіть невеликі краплі лимонного майонезу на блюдо чи тарілки
Розкладіть зверху кульки аранчіні, додайте трохи лимонного майонезу на кожну та прикрасьте листочком базиліку
Аранчіні — це те, що італійці роблять із вчорашнім
ризото, коли шкода його викидати, а їсти ложкою вдруге вже не хочеться. Сицилійська економія в чистому вигляді: рис, зварений надто добре, обліплюєте сухарями, кидаєте в
масло — і вчорашня страва стає новою. Нічого містичного, просто господарська кмітливість, яку потім назвали рецептом.
Вийде чи ні — вирішується задовго до фритюру, ще на етапі охолодження ризото. Тепле ризото тримає форму тільки в тарілці, а не в руці: крохмаль ще рідкий, кулька попливе й розвалиться в маслі. Холодне, нічне — зовсім інша справа: крохмаль застигає, зв'язує рис у щільну масу, і кулька тримається навіть коли ви її стискаєте. Тому «охолоджене ризото» в списку — не забаганка, а умова існування страви.
Друга точка, де все вирішується, — температура масла. Занизька — і сухарі встигнуть напитися жиру раніше, ніж утворять скоринку, вийде важка масна грудка. Зависока — скоринка схопиться миттєво, а середина лишиться холодною, бо рис і так уже готовий, його не треба доварювати, треба лише нагріти й запечатати. Орієнтир на 175 градусів тут правильний, але краще дивитись на бульбашки навколо кульки: якщо вода одразу й весело скипає біля сухарів — масло готове приймати гостей.
Рис для ризото беріть круглозерний, той, що охоче віддає крохмаль у
бульйон — саме цей крохмаль потім, застигаючи в холодильнику, стане клеєм, що тримає аранчіні цілими. Довгозерний рис тут не підмінить нічого: він звариться розсипчастим, і жодна ніч у холодильнику не зробить із нього те, що треба.
Вино в ризото — не для аромату вина, а для кислотності, яка не дає рису звариться в прісну кашу і допомагає розкрити крохмаль швидше. Якщо вина немає, підійде ложка лимонного
соку, розведена тим же бульйоном — принцип той самий: трохи кислоти в гарячу рідину.
Пармезан вмішуйте, коли каструля вже знята з вогню або майже знята: на сильному жарі сир тягнеться нитками й збивається в грудки замість того, щоб розчинитись у рисі. Заміна тут проста за критерієм — будь-який твердий сир, що плавиться й має виразний смак, витриманий пекоріно підійде не гірше.
Панірування з трьох мисок —
борошно,
яйце, сухарі — існує не для складності, а щоб кожен шар чіплявся за попередній. Борошно дає сухий шершавий ґрунт, яйце — клей, сухарі — те, що власне стане скоринкою. Пропустите борошно — яйце сковзатиме по вологому рису й не триматиметься. Сухарі
панко краще звичайних тим, що вони грубіші й повітряніші, скоринка виходить хрустка, а не щільна, але дрібні сухарі теж спрацюють, просто скоринка буде тонша й щільніша.
Майонез тут власний, не магазинний, і робиться він на тій самій логіці, що й будь-який справжній майонез:
жовтки з кислотою та
гірчицею збиваються хвилину, щоб утворилась стійка емульсія, і лише тоді в неї тонкою цівкою вливається
олія. Влийте олію одразу всю — емульсія розшарується, і вийде не майонез, а яєчня з олійною плівкою. Олію беріть без власного запаху, щоб не забивала
лимон і
базилік — соняшникова годиться, рафінована олія з виноградних кісточок теж.
Соняшникова олія для фритюру і соняшникова олія в майонезі — це дві різні миски, не плутайте їх місцями на кухні: та, що для фритюру, встигає нагрітися й трохи змінити запах від високої температури, і в холодний майонез її краще не пускати.
Ще від Marta Kowalczyk
·