Фото від ШІАранчіні з грибами та трюфельним майонезом
Інгредієнти
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 1 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 200 г рис для різото
- 100 мл біле вино
- 700 мл Бульйон
- 250 г Гриби
- 1 ст. л. трюфельна олія
- 75 г Пармезан
- 2 ст. л. Оливкова олія
- 1 ст. л. Вершкове масло
- Сіль
- Чорний перець
- 800 г готове охолоджене різото
- 50 г Борошно
- 2 од. Яйця збиті
- ½ од. Лимон дрібно тертої цедри
- 150 г Панко
- 1 л Рослинна олія
- ½ од. Трюфель пластівцями
Трюфельний майонез

- 2 од. яєчні жовтки
- 1 ст. л. Лимонний сік
- ½ од. Лимон дрібно тертої цедри
- 1 ч. л. діжонська гірчиця
- 20 г трюфельна тапенада
- ½ ч. л. Сіль
- 170 г Соняшникова олія
- 10 г трюфельна олія
Кроки
Різото.
Обсмажте цибулю та часник у каструлі з олією до м'якості цибулі.
Додайте рис і добре перемішайте, потім влийте біле вино і помішуйте, доки рис не вбере рідину.
Додавайте овочевий бульйон потроху, доки вся рідина не буде використана, а рис не стане м'яким.
Обсмажте печериці на дуже гарячій сковороді з маслом 2 хвилини.
Змішайте печериці з ризото в каструлі, вмішайте свіжотертий пармезан, приправте сіллю та свіжомеленим чорним перцем і поставте ризото в холодильник до наступного дня.
Трюфельний майонез.
Дістаньте всі інгредієнти з холодильника заздалегідь і дайте їм нагрітися до кімнатної температури перед приготуванням майонезу.
Покладіть яєчні жовтки, лимонний сік, дижонську гірчицю, трюфельне пюре, сіль та свіжомелений чорний перець у миску і збивайте приблизно хвилину.
Додайте трюфельну олію і добре вбийте її, потім вливайте соняшникову олію тонкою цівкою потроху.
Зупиніться, коли майонез досягне потрібної консистенції.
Зберігайте трюфельний майонез у холодильнику до подачі.
Аранчіні – хрусткі кульки з ризото. Насипте борошно, збиті яйця та сухарі панко в окремі глибокі тарілки.
Змішайте цедру лимона, сіль та перець із сухарями панко.
Сформуйте з ризото кульки, трохи менші за маленький лайм, і добре притисніть їх, щоб вони були акуратними та щільними.
Обваляйте кульки спочатку в борошні, потім у збитому яйці і насамкінець у суміші з сухарів.
Розігрійте велику каструлю з олією для фритюру приблизно до 175 градусів.
Обсмажте у фритюрі по 5-6 кульок аранчіні за раз протягом 5-7 хвилин, доки вони не стануть хрусткими та золотистими.
Викладіть готові аранчіні на паперовий рушник і продовжуйте з рештою кульок, доки всі не будуть обсмажені.
Покладіть трюфельний майонез у кондитерський мішок і зробіть невеликий отвір.
Викладіть невеликі краплі трюфельного майонезу на блюдо або тарілки.
Розкладіть кульки аранчіні зверху, додайте трохи трюфельного майонезу на кожну та трохи пластівців свіжого трюфеля.
Подавайте одразу.
Аранчіні — це те, що робить з учорашнього
ризото ситилійська бідність, яка навчилася не викидати нічого. Було в сусідки зайве ризото, лишилося в каструлі з учора — не викидати ж. Загорнули в сухарі, кинули у окріп з
олією — вийшла окрема страва, яку вже не соромно подати гостям. Так воно і прижилося: не тому що хтось придумав рецепт, а тому що економіка штовхнула.
Вийде чи ні — вирішується не під час смаження, а за день до нього. Тепле ризото в сухарях — це катастрофа: воно поплаває, розповзеться, панірування відвалиться в
маслі окремим шматком. Холодне, щільне, таке, що крупинка до крупинки тримається — це вже основа, яку можна ліпити руками, а не рятувати ложкою.
Друга точка, де страва або вдається, або ні — температура масла. Занизька — і кулька встигне розмокнути зсередини, поки скоринка ще бліда. Зависока — скоринка схопиться чорним коржем за секунди, а середина лишиться холодною грудкою. Орієнтир тут не секундомір, а колір і звук: сухарі повинні шипіти одразу, рівномірно, і за недовгий час стати рівномірно рудими, не плямами.
Рис для ризото беріть такий, що тримає форму й віддає крохмаль у
бульйон поступово — це і є секрет кремовості, не вершки і не сир її дають, а сам рис, доведений до межі, коли зерно ще ціле, а поверхня вже клейка. Дехто думає, що ризото мішають безперервно заради ритуалу. Ні — мішають, щоб крохмаль рівномірно вийшов у рідину й ризото не пригоріло знизу, поки зверху ще сухо.
Печериці смажте окремо й на сильному вогні, не в тій же каструлі, де рис. Гриби пускають воду — якщо кинути їх разом із рисом раніше часу, вода піде в ризото, і консистенція стане не кремовою, а рідкою юшкою. На гарячій сковороді вода встигає випаруватись раніше, ніж гриб встигне розм'якнути в власному
соку — тому колір виходить рудий, а не сірий варений.
Трюфель — продукт не обов'язковий, а статусний: він тут скоріше аромат, ніж смак, і працює через жир —
олія чи яєчний
жовток забирають його запах і несуть далі. Якщо трюфеля нема, чесно — заміни рівноцінної немає, бо весь сенс соусу в цьому одному інгредієнті. Можна зробити звичайний майонез на
гірчиці й лимонному соку, і це буде окрема, непогана, але вже інша страва.
Олія для фритюру — будь-яка без власного запаху, тобто рафінована соняшникова чи олія з виноградних кісточок, аби не перебивала смак грибів і трюфеля своїм присмаком. Холодна олія першого віджиму тут зіпсує все швидше за будь-яку помилку в паніруванні.
Панірування в три етапи —
борошно,
яйце, сухарі — не забаганка, а послідовність, де кожен шар чіпляється за попередній: борошно дає сухій поверхні рису за що зачепитися яйцю, яйце — клейка основа для сухарів. Пропустиш борошно — яйце сповзе з вологого рису, і паніровка трісне в
маслі.
На тридцять аранчіні цього вистачить на велику компанію як закуску до
вина, не як основну страву — це той формат, де по дві-три штуки на людину, і далі руки вже самі тягнуться за ще одною. Ліпити кульки краще компанією: поки одні формують, другий одразу обвалює в сухарях, бо тепле ризото в руках довго не чекає і починає прилипати.
Ще від Inês Carvalho
·