Фото від ШІОливки по-асколанськи
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 1 кг Оливки
- 150 г Фарш яловичий
- 150 г Свинячий фарш
- 150 г Куряча грудка
- 30 г Хліб
- 100 мл Біле вино
- 1/2 од. Цибуля
- Мускатний горіх за смаком
- 1/2 од. Лимонна цедра
- 100 г Пармезан
- 1 од. Морква
- 1 од. Селера
- 3 од. Яйця
- Сіль за смаком
- Борошно за потреби
- Панірувальні сухарі за потреби
- Соняшникова олія за потреби
- 3 ст. л. Оливкова олія
Кроки
Дрібно нарізати цибулю, моркву та черешкову селеру; обсмажити у сковороді з оливковою олією
Нарізати курячу грудку кубиками, додати до овочів і підрум'янити
Додати яловичий і свинячий фарш, вилити біле вино, солити і готувати до випаровування рідини
Охолодити начинку і подрібнити блендером до однорідності
Додати мускатний горіх, лимонну цедру, пармезан і розкришений м'якуш хліба; вимішати до м'якої консистенції
Акуратно нарізати оливки спіраллю, починаючи від кісточки
Начинити оливки підготовленою масою, надаючи їм круглої форми
Обвалювати фаршировані оливки в борошні, потім у яйцях і панірувальних сухарях
Розігріти соняшникову олію у сковороді
Смажити оливки до золотистої скоринки
Викласти на паперовий рушник для видалення зайвої олії
Додати щіпку солі і подати гарячими
Оливки по-асколанськи — це ніжки м'ясної начинки, одягнені в оливку замість тіста. Страва родом із міста Асколі-Пічено, де оливкові гаї поруч, а різник з бакалійником — сусіди через дорогу. Звідси й логіка: великий сорт оливок там росте такий, що в нього можна залізти ножем і не розвалити, а м'ясні обрізки нікуди діти шкода — от і виникла ідея все це поєднати, а не якась таємна рецептура.
Вийде чи ні — вирішується на двох етапах, і обидва прості, якщо знати, що перевіряти. Перший — начинка має бути м'якою, як густий паштет, а не
фаршем: якщо куля розвалюється в руці, значить блендер попрацював мало, або
хліба замало увібрав вологу. Другий — крок із кісточкою: оливку треба розрізати спіраллю, а не навпіл, інакше вона просто розпадеться при паніруванні, і вся робота піде нанівець.
Дехто каже — це страва для ресторану, вдома не варто й братися. Ні, бо весь процес ділиться на частини, які можна рознести по днях: начинку зробити заздалегідь, начинити оливки окремо, а смажити вже перед подачею. Квартирна кухня це витримує без проблем, тут не потрібен казан чи піч — звичайна сковорода впорається з усіма трьома видами смаження.
На голову начинки йде три види м'яса — яловичина, свинина, курка — і це не примха, а розрахунок: яловичина дає смак, свинина — жир і соковитість, курка — пожвавлює і не дає всьому стати важким. Викиньте один вид — і начинка стане або сухою, або однобокою, тому краще взяти всі три, нехай і потроху.
Оливки беріть зелені, великі, в розсолі — не консервовані з банки з дрібкою оцту, а саме солоні, бо розсіл — це те, що тримає оливку цілою при розрізанні і дає їй той гострий, солоний контраст із м'якою начинкою всередині. Дрібні тут не підійдуть чисто фізично: в них немає місця для
фаршу, кісточка займе весь об'єм.
М'ясо ріжуть не для смаку кожного окремого шматка, а для балансу текстур: фарш яловичий і свинячий дають базову щільність, а куряче філе, нарізане кубиками й обсмажене окремо з овочами, додає волокнистості, щоб начинка не перетворилась на однорідну пасту без характеру. Якщо курки немає — замініть будь-яким нежирним білим м'ясом, яке швидко готується і не тягне зайвий жир у начинку.
Овочева засмажка —
цибуля,
морква,
селера — тут не для аромату сама по собі, а щоб дати начинці вологу й солодкість, яку потім не треба компенсувати цукром чи надлишком
солі. Обсмажуйте її на оливковій
олії саме до того моменту, коли цибуля з прозорої піде в золотисту: це ознака, що цукри в ній карамелізувались, а не підгоріли — підгоріла цибуля дає гіркоту, яку вже нічим не виправити.
Вино додають не для градусу, а щоб деглазувати сковороду і розчинити ті смажені шматочки, що пристали до дна — саме там найбільше смаку. Випарувати його треба повністю, інакше начинка потім "потече" при фаршируванні і не триматиме форму кулі. Якщо вина немає — підійде будь-яка кисла рідина без зайвого смаку, трохи бульйону з краплею оцту впорається не гірше.
Пармезан, мускатний
горіх і
цедра лимона — це три різні типи гостроти: солона, пряна, кисла. Не замінюйте пармезан чимось солодкуватим типу моцарели — тут потрібна саме витримана твердість сиру, яка тримає структуру начинки й не дає їй розпливатись при нагріванні. М'якуш
хліба, розкришений і вимішаний в фарш, працює як губка: вбирає зайву вологу і робить начинку пластичною, без нього вона буде або рідкою, або крихкою.
Потрійна паніровка —
борошно,
яйце,
сухарі — це не примха, а три шари захисту: борошно дає яйцю за що чіплятися, яйце тримає сухарі, а сухарі створюють ту скоринку, яка не пускає олію всередину оливки. Пропустите борошно — яйце сповзе, і при смаженні начинка почне вилазити з тріщин паніровки. Олія для смаження — будь-яка без власного запаху, соняшникова цілком годиться, головне — щоб гріла рівномірно і не диміла до того, як оливки позолотіють.
Ще від Kofi Asante
·