Фото від ШІСалат з тартаром з яловичини
Інгредієнти

- 50 г гірчичне насіння
- 100 мл яблучний оцет
- 100 мл Вода
- 50 г Цукор
- 1 ч. л. Сіль
- 100 мл Крем-фреш
- 50 мл Майонез
- 1 ст. л. Хрін свіжонатертий
- ½ од. Лимон дрібно натерта цедра
- 500 г Яловичина нарізана для тартару
- 2 од. яєчні жовтки
- 1 ст. л. Естрагон дрібно нарізаний
- 1 ст. л. Каперси дрібно нарізані
- 1 ст. л. Мариновані огірки дрібно нарізані
- 1 од. Шалот дрібно нарізана
- 1 ч. л. діжонська гірчиця
- Чорний перець до смаку
- 125 г салатний мікс
- 1 лоток Крес-салат
- 1 жменя Кріп
- 1 жменя кервель
- 50 г картопляні чіпси
- Сіль
Кроки
Покладіть гірчичне насіння, яблучний оцет, воду, цукор і сіль у каструлю і доведіть до кипіння.
Дайте повільно потомитися під кришкою 10-15 хвилин.
12 хвПерелийте мариновані гірчичні зерна в ошпарену банку і охолодіть у холодильнику.
У мисці змішайте кремфреш, майонез і натертий хрін, приправте цедрою лимона, сіллю та перцем.
У великій мисці змішайте яловичу вирізку, яєчний жовток, естрагон, каперси, корнішони та цибулю-шалот.
Приправте тартар дижонською гірчицею, сіллю та свіжомеленим перцем.
Викладіть салатний мікс на тарілки, розподіліть тартар, трави, мариновані гірчичні зерна та хріновий крем.
Перед подачею посипте додатковими травами, пластівцевою сіллю та картопляними чипсами.
Тартар — це сира
яловичина, і тут немає місця для «якось зійде». Вирізка — не для економії, а тому що це єдина частина туші без сполучної тканини, яку не треба ні відбивати, ні довго жувати. Ріжте її ножем, а не пропускайте через м'ясорубку: м'ясорубка рве волокна і давить сік, і тартар з неї — суха каша, а не м'ясо.
Дехто вважає, що сире м'ясо — це ризик, і краще обсмажити «для безпеки». Ні — якщо вирізка свіжа і ви купили її в той же день, ризику там менше, ніж у неправильно розмороженому стейку. А смак сирого м'яса, щойно присмаченого
гірчицею й
каперсами, і смак того ж м'яса після сковороди — це дві різні страви, і друга тут не потрібна.
Друга частина — марингована гірчиця. Насіння не варять до м'якості, а томлять в оцтово-цукровому розчині, щоб зерно набрякло і луснуло під зубом, а не розчинилось у кашку. Ось де різниця між «стравою з рецепту» і «якоюсь жовтою кашею з банки» — у тому, чи дали ви зерну час насититися розсолом, а не просто покип'ятили п'ять хвилин і зняли з вогню.
Вийде чи ні — залежить не від техніки, а від двох речей: якості вирізки (свіжа, холодна, без запаху) і терпіння з гірчичним насінням. Решта — просто зборка.
Вирізку ріжте дрібним кубиком ножем на дошці, а не комбайном — комбайн перегріває м'ясо тертям і перетворює його на пасту. Якщо вирізки немає, беріть товстий край чи стриплойн, але тільки той шматок, з якого можна зрізати всі плівки й жир так, щоб лишилась чиста м'якоть — тартар з жилавим м'ясом жується, а не тане.
Жовток кладуть не заради кольору, а заради зв'язки: він обволікає подрібнене м'ясо і робить його соковитішим на укусі, без жовтка тартар розсипається на тарілці окремими шматочками. Білок тут не потрібен — він ніякого смаку не додає, тільки зайва волога.
Естрагон,
каперси,
корнішони, цибуля-
шалот — усе це ріжте дрібно й окремо від м'яса, змішуйте в останню чергу. Якщо змішати заздалегідь і дати постояти,
сіль з корнішонів і
оцет з каперсів почнуть витягувати сік із м'яса, і тартар "попливе" — стане мокрим і втратить форму на тарілці.
Хрін беріть свіжий корінь, не баночний соус: баночний вже втратив гостроту й пахне в кращому разі оцтом. Якщо свіжого хрону немає — краще взагалі пропустити цей інгредієнт, ніж класти покупний соус, який зіб'є баланс
кремфреш і
майонезу своєю кислотністю.
Кремфреш — не обов'язково імпортний продукт із певною назвою, а будь-яка кисломолочна основа з високою жирністю і м'якою кислинкою, без зайвої різкості сметани. Якщо такого немає — беріть густу сметану 20%+ і трохи пом'якшіть її ложкою майонезу, принцип той самий: жир тримає гостроту хрону, не даючи їй забити інші смаки.
Картопляні чипси в кінці — не прикраса заради фото, а єдиний хрусткий елемент у страві, де все інше м'яке чи соковите. Без цього контрасту тартар на тарілці буде смачний, але одноманітний на кожен укус.
Ще від Giulia Bellandi
·