Фото від ШІГуляш з ковбасками та пастою
Інгредієнти

- 6 од. віденські сосиски нарізані скибочками
- 30 г чорізо дрібними кубиками
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 3 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 300 г Кабачок грубо натертий
- 2 од. Морква нарізана дуже дрібними кубиками
- 100 мл Бульйон бажано трохи концентрований
- 400 г томати рублені консервовані рубані
- 25 г Томатна паста
- 150 мл вершки для збивання
- 1 ч. л. Сушений чебрець
- 1 ч. л. Паприка
- 1 ч. л. Орегано
- 100 мл Вода
- 20 г Пармезан
- Оливкова олія для смаження
- Сіль
- Чорний перець
- 400 г Макарони
- 30 г Пармезан
- 1 жменя Базилік дрібно нарізаний
Кроки
Обсмажте сосиски та чорізо на середньому вогні в каструлі з олією, помішуючи, поки вони не отримають гарну підсмажену скоринку.
Зменшіть вогонь, додайте цибулю та часник і обсмажте до м'якості цибулі.
Додайте кабачок, моркву, овочевий бульйон, рубані помідори, томатну пасту, вершки та спеції. Дайте потомитися на середньо-слабкому вогні без кришки.
Зваріть пасту за інструкцією на упаковці до стану, коли вона ще трохи тверда.
Перед тим як паста звариться до кінця, відлийте кілька децилітрів води з-під варіння.
Злийте воду з пасти та вмішайте спіральки в гуляш із сосисками.
За потреби відкоригуйте консистенцію гуляшу водою з-під пасти.
Приправте гуляш пармезаном, сіллю та перцем до смаку.
Подавайте з пармезаном і посипкою дрібно нарізаного базиліку.
Гуляш тут — слово умовне. Ніякого угорського казана з
паприкою на годину, це швидкий соус із сосисками й чорізо, який за півгодини перетворюється на
пасту для буднього вечора. Головне рішення — сковорідка з ковбасками йде першою, і від того, наскільки добре вона підрум'яниться, залежить весь смак страви, бо соус потім тільки витягує те, що вже є на дні каструлі.
Вийде чи ні — вирішується на другому кроці, не раніше. Якщо
цибулю й
часник кинути у ще гарячий жир з рисками від ковбасок, вони підхоплять ту гіркувату смаженину й рознесуть по всій каструлі. Якщо каструлю вимити чи просто остудити — отримаєте звичайний томатний соус із нарізкою, не гірший, але й не той.
Дехто скаже — навіщо два види ковбасок, можна одну. Можна, звісно. Але скибочки дають текстуру, яку жуєш, а дрібні кубики розтоплюються в соусі і віддають йому жир замість
олії — це і є друга лінія смаку, яку відчуваєш не зубами, а язиком.
Страва не про точність, вона про терпіння на перших двох кроках і про те, щоб пасту не доварити — решта піде сама.
Ковбаски — тут не прикраса, а джерело жиру й смаку для всього іншого. Чим грубіше поведуться на сковороді, тим краще: скоринка — це не підгоріле м'ясо, а карамелізований білок і цукор, який далі розчиняється в томаті й
вершках і робить соус глибшим, ніж від самих помідорів. Якщо чорізо у вас немає — беріть будь-яку копчену ковбасу з
перцем, суть у димку й жирі, а не в назві на етикетці.
Цибуля й
часник ідуть одразу після м'яса, поки каструля ще гаряча від смаження — це не примха, а механіка: холодна каструля дає варену цибулю, гаряча — смажену. Часник кидайте туди ж, але не раніше: на сильному жарі він за кілька секунд дає гіркоту, тому його місце — коли цибуля вже пустила сік і трохи охолодила дно.
Кабачок треба натерти грубо, не дрібно — дрібний майже зникає в соусі, а грубий лишає текстуру і встигає віддати
воду, не перетворившись на кашу.
Морква ріжеться дуже дрібними кубиками свідомо: вона твердіша за кабачок і довше вариться, тож дрібний нарізок — це спосіб зрівняти час готовності обох овочів без зайвого тушкування.
Бульйон тут підсилювач, а не рідина для об'єму — тому й сказано «трохи концентрований»: розведений бульйон просто розбавить смак томату й вершків, а не додасть глибини. Томатна
паста поруч із рубаними помідорами — класичний прийом: свіжий томат дає кислоту й вологість, паста — концентрат і трохи карамелі від обсмажування. Вершки заходять пізніше за смаком, не за рецептурою — вони гасять кислотність томату й зв'язують жир із водою в один соус, без них отримаєте щось більш різке й менш округле.
Пасту варіть до стану «ще трохи твердої» — це не недбалість, а розрахунок на те, що вона дійде в гарячому соусі ще хвилину-дві й втягне в себе трохи рідини. Відлита вода з-під варіння містить крохмаль, і саме цей крохмаль, а не вода як така, робить соус оксамитовим, коли ви доливаєте його, регулюючи густину — звичайна вода з крана такого ефекту не дасть.
Пармезан і
базилік насамкінець — це вже не готування, а підпис. Пармезан вмішаний у гарячий соус трохи плавиться і додає солоності та глутамату, тому
сіль кладіть обережно і пробуйте вже після сиру, а не до нього.
Ще від Ostap Melnyk
·