Фото від ШІФо-суп з локшиною та яловичиною
Інгредієнти
- 1 л Бульйон
- 500 мл Бульйон фонд
- 1 ч. л. П'ять спецій
- 1 ч. л. Імбир свіжонатертий
- 2 зубчик Часник вичавлений
- 2 ст. л. Рибний соус
- 1 ст. л. рисовий оцет
- 400 г Яловичий стейк
- 250 г локшина
- 10 г Вершкове масло для смаження
- 2 ст. л. Кунжутна олія для смаження
- Чорний перець свіжомелений
- 4 од. Зелена цибуля дрібно нарізана
- 150 г Паростки квасолі
- 1 жменя М'ята
- 1 жменя Коріандр
- 1 од. червоний чилі нарізане кільцями
- 1 од. Лайм для подачі
- Сіль за смаком
Кроки
Влийте овочевий та яловичий бульйони в каструлю, додайте суміш п'яти спецій, імбир, часник, рибний соус, рисовий оцет та свіжомелений перець. Доведіть до кипіння.
5 хвЗменшіть вогонь до мінімуму і накрийте кришкою. Тримайте суп на слабкому вогні, поки готуватимете м'ясо.
10 хвРозігрійте сковороду з олією та обсмажте стейки, натерті сіллю та перцем, на сильному вогні по 1 хвилині з кожного боку.
2 хвЗменшіть вогонь, додайте вершкове масло та смажте стейки ще по 1,5 хвилини з кожного боку до середньої прожарки.
3 хвЗніміть стейки з вогню і дайте постояти 2 хвилини, потім наріжте тонкими скибками.
2 хвДоведіть суп до смаку, додаючи сіль та рибний соус за потребою, та знову закип'ятіть.
1 хвВідваріть локшину в киплячому супі згідно з інструкцією на упаковці.
4 хвРозподіліть гарячий суп з локшиною по мисках, додайте нарізаний стейк, паростки бобових, зелену цибулю, зелень і чилі, а лайм подайте скибками окремо.
1 хв
Фо — це не "суп з локшиною", це
бульйон, який ви не варите, а доводите до готовності заздалегідь, а потім тільки тримаєте гарячим, поки робите все інше. В'єтнамці на це кладуть годинами кістки й спеції, у нас — два бульйони разом і пучок спецій, щоб смак з'явився за хвилини, а не за півдня. Тому тут не страва довгого вогню, а страва збирання: бульйон кипить, м'ясо смажиться окремо, локшина доварюється в самому кінці, і все це має зійтися в мисці одночасно гарячим.
Вийде чи ні — вирішує одна річ: що ви робите зі
стейком, поки суп тихо булькає під кришкою. Якщо тримати м'ясо на сильному вогні довше, ніж по хвилині з боку — воно віддасть сік на сковороду, а не залишить його всередині, і в тарілці замість соковитих скибок будуть сірі нитки. Фо з сухим м'ясом — це вже не фо, а просто локшина з бульйоном.
Другий критичний момент — локшина. Вона варитися не в окремій воді, а прямо в супі, і це не забаганка, а економія: крохмаль з локшини трохи загущує бульйон і робить його не рідким, а тягучим, оксамитовим. Платити за це доводиться терпінням — локшину кладуть в останню чергу і дивляться на неї, а не на годинник.
Гарніри —
паростки, зелень,
лайм, чилі — подаються окремо не для краси. Кожен додає своє в останню секунду, щоб паростки хрумтіли, а не розварились, а лайм давав кислоту саме тоді, коли ви його вичавите, а не коли він півгодини пролежав у гарячому супі й віддав усю кислотність бульйону завчасно.
Два
бульйони — овочевий і яловичий — беруться разом не з економії, а з розрахунку: овочевий дає легкість і чистоту, м'ясний — тіло й жирність. Якщо у вас є тільки один вид бульйону, нічого страшного, фо не розвалиться, просто смак буде площіннішим, без тієї глибини, яку дає суміш. Домашній бульйон тут кращий за кубик з тієї простої причини, що кубик вже солоний і присмачений за вас, а вам ще класти рибний
соус і
сіль — ризик пересолити зростає вдвічі.
Суміш п'яти спецій (зірчастий аніс, кориця, бадьян, гвоздика, фенхель чи подібний набір) — це шлях скоротити час настоювання бульйону з годин до хвилин. Класичний фо тримає кістки й спеції на вогні довго, щоб ефірні
олії встигли вийти у воду повільно. У нас спеції подрібнені й concentrated, тому їм досить покипіти разом з бульйоном, поки готується м'ясо — цього часу вистачає, щоб аромат розкрився, не перетворившись на гіркоту від перевару.
Імбир і
часник кладіть свіжими, а не сушеними — тут важлива саме різкість свіжого соку, а не м'який порошковий фон. Рибний соус і рисовий
оцет — пара "сіль плюс кислота", яка в азіатській кухні завжди йде разом: сіль без кислоти робить смак плоским, кислота без солі — просто кислою. Якщо рибного соусу нема, заміна — будь-який ферментований соус з вираженим умамі-смаком, соєвий підійде, хоча запах буде інший.
Стейк беріть той, що призначений для швидкого смаження — м'якушеву частину без зайвих плівок, бо за півтори хвилини з боку товста жила не встигне розм'якнути. Сіль і
перець — одразу перед сковородою, а не заздалегідь: сіль витягує вологу з поверхні м'яса, і якщо посолити завчасно, стейк буде не підсмажуватись, а тушкуватись у власному соку. Олія для смаження повинна бути без власного запаху, щоб не забивати ні м'ясо, ні суп, — кунжутна тут більше для аромату наприкінці, тому додають вершкове
масло окремо: воно дає рум'яну скоринку завдяки молочному білку, який смажиться інакше, ніж чиста олія.
Дехто каже — відпочинок м'яса після сковороди це формальність. Ні, тому що гарячі волокна стиснуті, і якщо різати одразу, весь сік витече на дошку, а не залишиться в скибці. Дві хвилини спокою — і сік розподіляється назад рівномірно, тому стейк ріжеться соковитим, а не сухим усередині при вологій дошці.
Локшина типу рамен — не традиційна рисова для фо, але працює за тим же принципом: варити прямо в бульйоні до м'якості, орієнтуючись не на час з пакунка, а на те, що локшина перестала бути пружною й твердуватою всередині. Якщо у вас рисова локшина — вона вариться швидше й поводиться інакше, стежте за нею, а не за годинником з упаковки іншого виробника.
Паростки бобових,
м'ята,
коріандр, чилі кільцями — це той набір, що в оригінальному фо кладуть на окрему тарілку, а не в суп заздалегідь, саме тому, що гарячий бульйон за кілька хвилин перетворить хрумкі паростки на варені, а свіжу зелень — на тьмяну масу.
Лайм подають скибками окремо з тієї ж причини: кислоту кожен регулює собі сам в останню мить, а не на кухні за годину до подачі.
Ще від Sofia Lindqvist
·