Куряча грудка у вершковому соусіФото від ШІ

Куряча грудка у вершковому соусі

Порцій: 4 Підготовка 10 хв Приготування 30 хв М'ясо
Містить: глютен, молоко
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.

Інгредієнти

Кроки

  1. Обсушіть курятину паперовим рушником і обваляйте в суміші пшеничного борошна, солі та перцю.

  2. Розігрійте сковороду-сотейник з олією та вершковим маслом до появи піни.

  3. Обсмажте курку по 2 хвилини з кожного боку на середньому вогні, доки не з'явиться рум'яна скоринка.

    4 хв
  4. Зніміть курку і дайте їй трохи відпочити на тарілці.

  5. На тій самій сковороді обсмажте в'ялені томати, цибулю та часник на середньому вогні, доки цибуля не стане м'якою.

  6. Додайте орегано, чебрець, розмарин, курячий бульйон, вершки для збивання та томатну пасту, добре перемішайте.

  7. Поверніть курку на сковороду і тушкуйте соус 10-15 хвилин, доки м'ясо повністю не приготується.

    12 хв
  8. Одночасно відваріть пасту.

  9. Вмішайте в соус пармезан та листя базиліку, приправте сіллю та перцем до смаку.

  10. Подавайте курку в вершковому соусі зі свіжозвареною пастою.

Назва смішна, але суть страви проста: куряча грудка — найсухіше м'ясо з усіх, яке тільки є на кухні, і цей рецепт — спосіб обманути її сухість вершковим соусом із помідорами й пармезаном. Якщо грудку просто смажити до кінця на сковороді — вона стане гумою, скільки олії туди не лий. Тому тут її не доводять до готовності одразу: обсмажують зовні, а дотягують у соусі. Це і є весь фокус, решта — смак.

Вийде це чи ні, залежить від одного моменту: чи встигнете зняти курку зі сковороди, коли скоринка вже рум'яна, а середина ще сира. Якщо тримати довше "про всяк випадок" — буде пізно, бо в соусі вона все одно дійде. Якщо недотримати зараз — нічого страшного, соус докип'ятить.

Другий момент, від якого залежить успіх — борошно на поверхні курки. Дехто каже: борошно потрібне тільки для скоринки. Ні, воно потім ще й загущує соус — та крупинка, що лишилась на м'ясі, розходиться в вершках і робить підливу трохи густішою, без крохмалю та зайвих рухів.

Грудку обов'язково обсушіть — це не забаганка, а фізика: волога на поверхні м'яса при контакті з гарячою олією спочатку википає, і поки вона википає, температура поверхні не підніметься вище 100°C — скоринка просто не встигне утворитися, курка почне варитися у власному соку замість того, щоб підрум'янитись. Папірець тут важливіший за будь-яку спецію.

Олія плюс вершкове масло — це не примха, а розподіл праці. Олія витримує високу температуру і не горить, масло дає смак і той рум'яний відтінок скоринці, якого на чистій олії не отримати. Якщо масла вдома нема — обійдетесь на одній олії, тільки без автомобільно-рейсового запаху, себто без оливкової "екстра-вірджін" з яскравим ароматом: тут потрібна олія-робітниця, а не олія-парфум.

Цибуля й часник обсмажуються вже на соку й жирі, що лишився від курки — це не просто "використали ту саму сковороду", це головний смак страви, бо все, що прилипло до дна під час обсмажування м'яса, зараз розчиниться в соусі й віддасть його туди. Мити сковороду між кроками — означає вилити половину смаку страви в раковину.

В'ялені помідори й томатна паста разом дають те, чого свіжий помідор сам не дасть: концентровану кислинку й солодкавість, яка врівноважує жирність вершків. Якщо в'ялених нема — підійде звичайний стиглий помідор, тільки трохи довше потримайте його на вогні, щоб зайва вода википіла, інакше соус стане рідшим, ніж задумано.

Сушені трави — орегано, чебрець, розмарин — додаються в соус, а не на курку під час обсмажування, бо на сухому жару вони швидко горять і дають гіркоту замість аромату. У вологому соусі вони розкриваються повільно й рівномірно — тут терпіння теж частина смаку, і 10-15 хвилин тушкування — не формальність для годинника, а час, за який курка доготується зсередини, а трави встигають віддати аромат вершкам.

Пармезан кладіть у кінці й на вимкненому або майже вимкненому вогні: якщо сир потрапить у сильно киплячий соус, білок у ньому згорнеться, і замість гладкого соусу отримаєте волокнисті грудки сиру в рідині. Базилік — туди ж наприкінці, бо від тривалого нагріву він чорніє й втрачає запах, лишаючи тільки гіркуватий присмак зелені.

Ще від Oleksandr Bondar

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu