Фото від ШІПаста в одній каструлі зі шпинатом і горошком
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 400 г Макарони
- 1 од. Цибуля дрібно нарізана
- 2 зубчик Часник дрібно нарізаний
- 2 од. Кабачок крупно натертий
- 125 г Шпинат
- 200 г Горошок заморожений або свіжий
- 1 жменя Базилік
- 100 мл вершки для збивання
- 1 л Бульйон
- 1 ст. л. Оливкова олія
- Сіль
- Чорний перець свіжомелений
- 2 ст. л. Кедровий горіх підсмажені
- 30 г Пармезан свіжонатертий
- 1 од. Лимон тонко терта цедра
- 2 ст. л. Базилік дрібно нарізаний
Кроки
Покладіть усі інгредієнти у велику каструлю.
Доведіть до кипіння, добре перемішайте та накрийте кришкою.
Зменшіть вогонь і варіть на повільному вогні 10 хвилин, доки макарони не стануть ідеально звареними — al dente, з легкою твердістю.
Подавайте страву з підсмаженими кедровими горіхами, пармезаном, лимоном і базиліком.
Це
паста «один казанок»: все — сира паста, овочі й
бульйон — одразу в одній каструлі, без окремого відварювання. Ідея не новомодна, вона економічна: бульйон википає й густіє крохмалем з пасти, і той же крохмаль, який ви зазвичай зливаєте в раковину, тут стає соусом. Менше посуду, менше часу, і смак не розбавлений водою з-під крана.
Вийде чи ні — вирішує не час, а рівень рідини й те, як часто ви перемішуєте. Паста тут не вариться у надлишку води, вона томиться в обмеженому об'ємі, і якщо не заважати — злипнеться знизу й підгорить, бо крохмаль осідає на дно першим. Тому «накрили й забули» — це не про цей рецепт.
Дехто каже: паста в бульйоні замість окремого відварювання — це спрощення заради лінощів, і смак обов'язково постраждає. Ні, бо смак тут якраз сильніший: паста вбирає в себе бульйон, а не чисту воду, і віддає назад крохмаль у той же соус, замість того щоб цей крохмаль піти в каналізацію з відваром.
Широка каструля на 3 літри — не примха, а розрахунок: у вузькій і глибокій посудині паста ляже купою, а не шаром, і внизу буде каша, а зверху — сухе. Накрити тарілкою замість кришки — цілком робочий варіант, якщо кришки потрібного діаметра немає: мета — затримати пару, а не герметичність.
Бульйон тут не заправка для смаку, а основна рідина для варіння — тому він має бути пристойним, не з кубика з перебором
солі, інакше
паста вариться в солоній воді з запахом, і це відчується в кожній ложці. Якщо під рукою тільки кубик — беріть менше солі окремо, кубик своє додасть.
Цукіні треруть крупно не для краси, а щоб він встиг розм'якнути й віддати вологу за ті ж 10 хвилин, що й паста доходить до готовності. Дрібніше — розповзеться в кашу, цілими шматками — залишиться сирим всередині того ж часу.
Шпинат і
горошок кладуться практично в кінці готовності не випадково: шпинат втрачає структуру за хвилину в гарячому, горошок — заморожений чи свіжий — вже майже готовий продукт, йому потрібно лише прогрітися, а не звариться. Якщо переборщите з часом — отримаєте сіро-зелену кашу замість страви з текстурою.
Вершки додають у кінці для оксамитовості, не для густоти — густоту вже дав крохмаль з пасти. Якщо вершків немає, вершкове масло теж дасть жирність і зв'яже соус, хоч смак буде інакший — менш округлий.
Кедрові горішки підсмажують окремо не для смаку
горіха, а щоб забрати сирий, трохи гіркуватий присмак
олії, яка в них є природно: на сухій сковороді на невеликому вогні, доки не пожовтіють і не запахнуть — від золотого до підгорілого там секунди, тому відходити не варто. Замінити можна будь-яким горіхом із власним м'яким смаком без різкої гіркоти — волоський чи мигдаль підійдуть, хоча традиція італійської піняти саме кедровий горіх.
Лимонна цедра й свіжий
базилік у самому кінці — це контраст до насиченого вершкового соусу, кислинка і свіжість, які готування вбиває за секунди. Тому їх не варять разом з усім іншим — кладуть на вже готову страву, інакше ефекту від них не залишиться.
Ще від Priya Raman
·